8 липня 1877 року в селі Байлово народився хлопчик. Його охрестили Димитром. Повне ім'я — Димитр Іванов Стоянов.

Імені, яке потім знатиме вся Болгарія, ще не існувало. Елін Пелін з'явиться пізніше, у 1897 році, як підпис під віршем «Тихі смутки».

Літо сімдесят сьомого

Софійський край тоді ще був під владою Османської імперії. Свобода дійшла сюди наприкінці 1877-го — на початку 1878 року. Хлопчикові з Байлова виповнилося пів року.

Дитинство минуло вже в новій державі. Вона тільки вчилася бути державою. Відкривала школи, шукала вчителів, друкувала книжки й газети. Усе робили вперше і майже все — нашвидкуруч.

Село ж жило по-старому. Нива, виноградник, худоба, літня посуха й осіння багнюка. Діти рано брались до роботи нарівні з дорослими. Рік міряли жнивами та збором винограду, а не датами в календарі.

Саме цей світ згодом потрапить у його книжки.

Вчитель, якому ще нема двадцяти

У 1895 році Димитрові Стоянову було вісімнадцять. Тоді він став сільським учителем.

Вчителював у рідному Байлові у 1895–1896 роках. У 1895-му вийшли й перші його публікації, а в 1897-му він уперше підписався як Елін Пелін. Молодий учитель уже писав, і його вже друкували.

Початок був звичайний.

Книжка з найпростішою назвою

У 1904 році вийшов перший том його книжки. Назва в неї лише одна: «Оповідання».

Герої там — селяни. Люди, серед яких він виріс і між якими вчителював. Вони працюють, сваряться, бідують, сміються й помиляються.

Книжка принесла йому відомість.

Хлопцю, який народився 1877 року в Байлові, було двадцять сім. За плечима — недовге вчителювання і майже десять років письменницької роботи. Попереду — ще багато книжок.

Через сім років вийде «Гераки» — повість про велику селянську родину, що розпадається на очах у читача.

Але то вже інша історія. Поки що є один том із простою назвою. А під нею стоїть ім'я, яке вже не лише псевдонім.