Вершини церковного служіння

На початку 1945 року Болгарська православна церква отримала шанс змінити свій статус. 21 січня 1945 року софійського митрополита Стефана обрали екзархом Болгарським. Це був не просто адміністративний крок, а підсумок багаторічних зусиль. Церква прагнула повернути собі повноцінне спілкування з рештою православного світу. Лише через місяць, 22 лютого 1945 року, зусилля екзарха увінчалися успіхом. За посередництва Московського патріархату остаточно зняли розкол, що тяжів над болгарською церквою з 1872 року. Болгарська православна церква повернулася до родини східних православних церков. Її автокефалію та авторитет визнали.

Роль Церкви в державних справах

За екзарха Стефана I церква намагалася зберегти незалежність і вплив. Державний лад у ті роки швидко змінювався. Ім'я екзарха вже вписане в історію: у 1943 році він активно виступав за порятунок болгарських євреїв. Його вплив і далі виходив за вузькі межі релігії. З його діяльності видно, що він вважав Церкву моральною опорою суспільства. Її не можна ігнорувати, навіть коли змінюється влада та її підходи до управління державою.

Конфлікт із владою

Церкву визнали на міжнародному рівні, а її статус вдалося врегулювати за церковними правилами. Попри це позиція екзарха Стефана прямо суперечила новим політичним реаліям у Болгарії. З часом суперечності між керівництвом церкви та комуністичною владою посилювалися. Екзарх обстоював самостійність церковних справ. Водночас політичний простір дедалі звужувався, і він поступово втрачав можливість маневрувати.

Його служіння завершилося раптово. 6 вересня 1948 року під сильним тиском комуністичної влади екзарха Стефана I змусили подати у відставку. Його вплив не вкладався у вимогу, щоб установи підкорялися партійній ідеології. Але відставкою справа не обмежилася: екзарха відправили в примусове заслання в село Баня поблизу Карлова. Йому суворо заборонили повертатися до Софії. Фактично це відрізало його від громадського й церковного життя в столиці, де він служив десятиліттями. Так закінчився активний період його кар'єри. Він опинився в забутті провінційної ізоляції, далеко від кафедри, якій віддав життя.