1874 року Шумен — те саме місто, з якого Добрі Войніков вирушив десять років тому.

Він повертається з російським підданством. Людина, що народилася в Шумені, вчилася в Стамбулі й жила в Брайлі, тепер входить у рідне місто як іноземний підданий. Документ у нього російський. Але шуменцем він залишається.

Російський паспорт, шуменська адреса

За плечима Войнікова вже ціле життя. У Брайлі він створив першу болгарську театральну трупу. Написав «Райну княгиню» та «Хрещення Преславського двору», а 1871 року — ще й «Криворозуміну цивілізацію». Тож коли він повертається додому, це вже людина, з якої почався болгарський театр.

Шумен він знає і з боку вчительської кафедри. Тут він почав працювати вчителем після Галатасарая і викладав з 1858 до 1864 року. Місто приймає його назад у роки перед російсько-турецькою війною.

Невдовзі починається російсько-турецька війна, яка змінить карту Балкан. Болгарські землі стають фронтом. А після фронту завжди лишається одне й те саме: спалені села, біженці на дорогах, хвороби й діти, яких нікому забрати.

Діти без батьків у Тирнові

Остання робота Войнікова — не на сцені. У Тирнові він бере під свою опіку сиротинець.

Войніков, учитель і драматург, стає керівником сиротинця.

Війна приносить і тиф. Хвороба йде слідом за арміями та біженцями, її переносять воші. Вона лютує там, де люди живуть у тісноті й бракує води та мила.

27 березня 1878 року Добрі Войніков помирає в Тирнові від тифу. Йому було 44 роки. Він помирає, ще відповідаючи за сиротинець.

Вільна Болгарія тільки скличе свої перші Народні збори. Войніков нічого з цього не побачить. Людина, яка роками писала п'єси про болгарське минуле й про болгар свого часу, йде саме тоді, коли для них починається новий час.

Сцена пам'ятає його ім'я

Перелік «перших» речей, пов'язаних із Войніковим, короткий і вагомий. Перша болгарська театральна трупа, зібрана в Брайлі 1865 року. Перші болгарські історичні драми. Комедія, яка й сьогодні не сходить зі сцени.

«Райна княгиня» та «Хрещення Преславського двору» повертають болгарам їхню історію, хоча власної держави в них тоді немає. Публіка в Брайлі бачить на сцені царів і княгинь з болгарськими іменами. Для людей, які століттями жили в підпорядкуванні, це багато.

«Криворозуміла цивілізація» йде іншим шляхом. Вона смішна. П'єса кепкує з тих, хто бере чуже без міри й смаку: міняє одяг і слова, а всередині лишається таким самим. Її написано 1871 року про болгарське середовище часів до Визволення. Але театри грають її й сьогодні.

І тут найцікавіше.

Людина доби Відродження зазвичай робила багато справ водночас. Войніков був учителем, драматургом, режисером, учасником Таємного центрального болгарського комітету, а наприкінці — директором сиротинця.

Усе його життя загалом вкладається в один маршрут: Шумен, Стамбул, Брайла, Джурджу й Бухарест, знову Шумен, Тирново. Між першою й останньою точкою — менше ніж 45 років. По дорозі лишилися одна театральна трупа і кілька п'єс.

У Тирнові, де він помер, сиріт 1878 року давно немає: вони виросли й розійшлися. Трупи в Брайлі теж давно немає. А «Криворозуміла цивілізація» й сьогодні йде на болгарській сцені.