У середині 1860-х років Браїла — портове місто на Дунаї. На причалах вантажать пшеницю, на вулицях чути румунську, грецьку й болгарську. У місті живе багато болгар: купців, ремісників, учителів. Вони залишили Балкани позаду, але не мову.

Добрі Войников приїхав сюди 1864 року. Через рік він заснував першу болгарську театральну трупу. Зібрав людей і створив трупу. Першу болгарську.

Учитель, який створив першу болгарську трупу

Войников прийшов у Браїлу вчителем. За плечима в нього було французьке училище в Константинополі, яке він закінчив 1858 року, і роки роботи вчителем у Шумені (1858–1864).

Трупа була аматорська.

І тут була пастка. Болгарських п’єс майже не було. Хочеш театр рідною мовою — напиши п’єсу сам. Войников сів і написав.

Царі й князі на одній браїлській сцені

1866 року вийшла «Райна княгиня». Дія відбувається в давні часи старого Болгарського царства, серед царів та бояр.

1868 року Войников написав ще й «Хрещення Преславського двору». Там теж герої зі старого царства, з Преслава, з часів, коли болгари прийняли християнство. Історична драма в Болгарії почалася саме з його текстів.

Це означає, що його театр був не лише розвагою. Побачити своє минуле зіграним перед очима — урок, який запам’ятовується легше за будь-який підручник. Учитель не припинив навчати. Він просто змінив клас.

Того ж 1866 року Войников був і в Таємному центральному болгарському комітеті. Це організація емігрантів, яка шукала шлях до визволення Болгарії. П’єси й політика йшли поруч. Одне звучало зі сцени, інше вирішували за зачиненими дверима.

Сміх над фраком і французькими словами

Минуло п’ять років. 1871 року Войников написав зовсім не про царів і бояр. Це комедія. Називається «Криворозуміла цивілізація».

Тут уже немає палаців. Є звичайна болгарська хата і люди, які дуже поспішають стати європейцями. Вони міняють одяг, вставляють французькі слова де треба й де не треба, танцюють по-новому й дивляться зверхньо на все своє. Але з Європи вони взяли лише обгортку, а зміст залишили там.

Войников добре знав обидва світи. Він навчався у французькому ліцеї, жив у чужій країні, на власні очі бачив, що таке Захід і що таке його наслідування. Тому й сміх у нього влучний. Він не глузує з освіти й нового. Він глузує з тих, хто думає, що нове — це капелюх і привітання.

Одним словом, п’єса про людей, яких знають усі.

Сьогодні «Криворозуміла цивілізація» досі йде на болгарських сценах. Учні читають її в школі, театри ставлять знову і знову. Мода, слова й манери змінюються, а її герої якось постійно знаходять нові костюми.

Через три роки після комедії Войников прийняв російське підданство і повернувся в рідний Шумен. Браїла вже була позаду: з 1870 року він продовжив займатися театром у Бухаресті, Джурджу та Шумені.

Але завісу вже піднято.