У Шумені 10 листопада 1833 року народився Добрі Войников.

Людина, яка за кілька років виведе болгар на сцену, вийшла саме з Шумена. Там у 1856 році покажуть першу болгарську театральну виставу.

Місто під плато

Тоді Шумен був османським містом. Фортеця над ним стерегла дороги до Дунаю й до балканських перевалів. Тому в місті було повно війська та людей, які проїжджали повз, кудись далі.

Болгари в Шумені жили з ремесла й торгівлі. Шили, кували, ткали, продавали. Власної держави не мали.

У таких містах зароджувалося те, що пізніше назвуть Відродженням. Спочатку тихо. Відкривали школу, приїжджав учитель, хтось привозив книжку. Діти ремісників починали вчити те, чого не знали їхні батьки.

Добрі ріс саме в такому середовищі.

Уроки французької на Босфорі

Пізніше шлях привів його до Стамбула. Для болгарина середини XIX століття це було найбільше місто світу, яке він міг уявити. Там жив султан, там були банки, порти й посольства. Там мешкало й багато болгар: купці, ремісники, молодь, що приїхала вчитися.

Французька тоді була мовою європейських книжок, газет і сцени. Хто її знав, бачив світ ширше, ніж із вікна рідного базару.

У Шумені він став учителем. У ті роки вчитель у болгарському місті робив набагато більше, ніж навчав букв і лічби. Він читав людям уголос, писав за них листи, сперечався з владикою та чорбаджіями, збирав гроші на книжки. Фактично саме через вчителя нове приходило в місто.

Войников учителював у Шумені до 1864 року. Він запровадив як предмети історію Болгарії та нотний спів. Також очолив «молодих» у боротьбі за церкву, коли болгари дедалі наполегливіше домагалися власних шкіл, власної церкви й своєї мови в ній. Шумен стояв не осторонь.

За Дунаєм

У 1864 році Войников був змушений залишити Шумен і виїхав до Румунії. Тоді так робили багато болгар. За Дунаєм влада не була безпосередньо османською. Там можна було друкувати болгарською газети й книжки, збиратися разом, говорити вільніше.

Він оселився в Браїлі. Це було велике й галасливе порт-місто на Дунаї. На причалах вантажили пшеницю, кораблі приходили й відпливали, купці торгувалися всіма мовами Балкан. Чимало з них були болгарами.

У Браїлі жила болгарська громада: купці, ремісники й емігранти, які втекли або просто приїхали шукати заробіток. Були там люди з грошима і люди з ідеями.

Там Войников очолив болгарську школу й підняв її на вищий ступінь. Лише за рік у Браїлі збереться перша болгарська театральна трупа.