Він народився 1850 року в Медвені. Починав звичайним вівчарем. Під час Квітневого повстання був помічником апостола в IV Пловдивському революційному окрузі. Пережив жахи турецьких в'язниць. Згодом написав тритомні «Записки про болгарські повстання» (1884–1892).

Ці книжки — головне свідчення очевидця про Квітневе повстання. Стоянов зсередини показав, як повстання готували і як його придушили. Він розповів про його героїв і жертв.

Найвищої точки його зрілість сягнула під час Об'єднання 1885 року. Стоянов очолював Болгарський таємний центральний революційний комітет і був одним з організаторів Об'єднання. У пресі він різко критикував політику Росії. У листі до Драгана Цанкова від 13 лютого 1886 року він писав: «Навіть якби 6 вересня нам узагалі не вдалося здійснити жодного об'єднання, одне лише визволення від російських офіцерів уже велике саме по собі». Він виступав проти політики російського уряду щодо Болгарії.

Життя Стоянова раптово обірвалося 2 вересня 1889 року в Парижі. Він їхав на Всесвітню виставку. Найімовірніше, причиною смерті стала прободна виразка шлунка. Йому було лише 38 або 39 років.