Багато років Паїсій Хилендарський провів у чернецтві й мандрах як таксидіот. У зрілі роки він зосередився на одній-єдиній місії, яка поглинала його цілком. У Зографському монастирі на Афоні він завершив працю, яку готував роками. Саме там, 1762 року, він поставив останні рядки своєї «Історії славʼяноболгарської». Це не просто наукове дослідження, а особистий заклик до сучасників. Автор не шкодує різких слів для тих співвітчизників, які соромляться свого походження й забувають рідну мову. Він наполягає: гідність народу починається зі знання про його царів, святих і перемоги в минулому.

Шлях рукопису: від гори до Котла

Послання Паїсія не залишилося за монастирськими стінами. Невдовзі після завершення книги монах знову вирушив у дорогу як таксидіот і ніс із собою своє «писання». Одна з найважливіших подій у долі цієї праці сталася 1765 року в Котлі. Там молодий священнослужитель Стойко Владиславов, який пізніше увійшов в історію як Софроній Врачанський, познайомився з історією Паїсія. Він зробив перший відомий список рукопису.

Після нього зʼявилася низка списків, які почали ходити болгарськими землями. Сам Паїсій закликав у своїй праці переписувати «Історію» й берегти її. Зусиллями цих людей «Історія» стала спільною памʼяттю. Вона дійшла до тих, хто почав втрачати звʼязок зі своїм болгарським корінням.

Тихий кінець одного шукача

Життя Паїсія минуло в постійному русі та прагненні до освіти. Закінчилося воно близько 1773 року. Історичних відомостей про його останні дні мало, але перекази повʼязують його зі Станімакою, нинішнім Асеновградом. По собі він залишив рукописну книгу, невелику за обсягом, але з величезним впливом.

Він помер тоді, коли його ідеї тільки починали вкорінюватися у свідомості болгар. Плодів своєї праці він не дочекався: не побачив духовного пробудження, яке його книга спричинила в наступні десятиліття. Паїсій став постаттю, яка писаним словом спрямувала погляд народу назад, на його минуле, щоб дати йому впевненість у майбутньому. Так він заклав основи процесів, які ще надовго визначатимуть історичне обличчя болгар.