Великі болгари · Частина 2 з 3

Адріанополь (болг. Одрин) — ключ до Східної Фракії та до шляху на Константинополь. Османська імперія зробила з нього одну з найсильніших фортець Європи. Кільце укріплень звели під керівництвом провідних німецьких фахівців з облогової війни. Його вважали неприступним. Взяти фортецю доручили 2-й армії генерала Нікола Іванова.

Облога

Облога почалася на початку листопада 1912 року. Під фортецю стали 106 425 болгарських солдатів і 424 гармати. На допомогу прийшла союзна сербська 2-га армія генерала Степи Степановича: 47 275 солдатів і 72 гармати. Оборону очолював досвідчений Мехмед Шукрі-паша. Зима, хвороби та безперервний артилерійський вогонь зробили місяці під Адріанополем випробуванням не лише для зброї, а й для витривалості людей по обидва боки укріплень.

Під час облоги болгарська армія застосувала також цілком нову зброю — літак. З повітря над фортецею скидали спеціально підготовлені ручні бомби. Адріанополь — одне з перших місць у світі, де у війні взяла участь авіація.

Штурм

Вирішальний удар припав на березень 1913 року. 24 березня (за новим стилем) узяли зовнішні укріплення. У ніч проти 25 березня фортеця впала. Вранці 26 березня Шукрі-паша капітулював. За старим стилем, яким тоді користувалася Болгарія, це було 13 березня. У полон потрапили близько 65 000 солдатів, 15 генералів і 2000 офіцерів. Переможці захопили 600 гармат. Для них перемога коштувала 1298 убитих і 6655 поранених болгар, а також 453 убитих і 1917 поранених сербів.

Падіння Адріанополя завдало османській армії останнього вирішального удару. Фактично воно визначило підсумок Першої Балканської війни. Ім’я генерала Нікола Іванова облетіло європейську пресу, а в Болгарії він назавжди залишився «героєм Адріанополя».

Перемога, яку розділили із союзниками

Чесна розповідь про Адріанополь вимагає сказати й таке: фортеця впала за суттєвої участі сербських військ. Перемогу здобули десятки тисяч солдатів, артилеристів і саперів, а також командири окремих секторів. Серед них — генерал Георгі Вазов, який керував східним сектором. Заслуга Нікола Іванова в тому, що він як командувач тримав у руках усю операцію: від блокади взимку до узгодженого штурму, під час якого впали укріплення, що їх вважали неприступними.

Проте лише через три місяці союзники з-під Адріанополя стануть одне проти одного. Ця війна принесе генералові найтяжче випробування в його кар’єрі.

Далі буде частина 3: Міжсоюзницька війна, звільнення та довгий шлях пам’яті.