27 липня 916 року в Охриді помер Климент Охридський — один із найвидатніших духовних провідників в історії Болгарії. Його смерть — не просто кінець людського життя, а час підбити підсумки цілої епохи. У ній культура і віра переплелися й заклали основу народної ідентичності. Климента вигнали з Моравії, і він три десятиліття наполегливо працював у Болгарії. Останні роки єпископ прожив в Охриді, у монастирі Святого Пантелеймона. Це місце він зробив духовним центром краю.

Довгий шлях Климента почався з місії його вчителів Кирила і Мефодія. Завершився він утвердженням міцної традиції. Климент першим із єпископів правив службу слов'янською мовою. Задум про писемність він зумів перетворити на живе знаряддя освіти. Житіє приписує його діяльності в Кутмичевиці 3500 навчених учнів. За житійною традицією, ця цифра показує, наскільки великою була Охридська книжна школа. Учні Климента поширювали слов'янське письменство болгарськими землями.

Климент залишив літературну спадщину: численні повчання, похвальні слова та гімни. Ці тексти писали не відокремлено від людей, а для прямого спілкування з народом. Завдяки їм християнське вчення стало зрозумілим рідною мовою. Це була його тиха перемога. Климент зумів передати високі ідеї християнської думки мовою, яку люди розуміють і вважають своєю.

В Охриді в останні роки життя він уже був утвердженим єпископом. Цей час минув у будівництві та писанні. Історія часто пам'ятає великих людей за їхні справи. Але спадщину Климента Охридського міряють не лише спорудами чи рукописами. Він створив культурне середовище, яке проіснувало ще довго після його смерті.

Сьогодні, коли дивимося на справу Климента Охридського, бачимо людину, яка поєднала вірність принципам учителів із практичною мудрістю. Така мудрість була потрібна, щоб створити церковну та освітню структуру. Його смерть в Охриді стала крапкою в житті, відданому справі. Ця справа зробила можливим існування слов'янської цивілізації в її болгарському вигляді.