У Софії помер Добромир Жечев. Саме в цьому місті він народився 12 листопада 1942 року.
До 83 років йому не вистачило місяця. Між цими датами — майже весь болгарський футбол, який пам'ятає кілька поколінь. Жечев почав із юнацької збірної, що 1959 року стала чемпіоном Європи. Дійшов до тренерської лави «Левскі» на початку 80-х.
Дванадцять років між Чилі та Західною Німеччиною
Люди пам'ятають його за простою цифрою. Чотири. Жечев грав на чемпіонатах світу 1962, 1966, 1970 і 1974 років. Жоден інший болгарський футболіст до цього не дійшов.
Щоб відчути, скільки це, досить порахувати роки. Від Чилі 1962 року до Західної Німеччини 1974-го минуло дванадцять років. На першому турнірі захиснику було дев'ятнадцять. На останньому — тридцять один.
Між двома чемпіонатами — чотири роки, чотири сезони. Увесь цей час треба тримати своє місце в складі. Жечев тримав його тричі поспіль. За дванадцять років національна команда змінюється майже повністю. Захисник із Софії лишився.
Він зіграв за збірну 67 матчів. Для захисника це 67 ігор, у яких його робота найбільш помітна тоді, коли біля власних воріт нічого не відбувається. Захисники рідко потрапляють у заголовки. Їхній вдалий день — це те, що не вдалося зробити суперникові.
Кубок, який він піднімав чотири рази
У кар'єрі Жечева було два софійські клуби. Спершу «Спартак» (Софія), з яким він 1968 року виграв Кубок Болгарії. Того ж року він одягнув синю футболку «Левскі».
Кубок Болгарії випав йому чотири рази — по обидва боки бровки. Тричі як гравцеві: 1968 року зі «Спартаком», а 1970 і 1971-го — з «Левскі». Потім як тренерові: 1982 року, коли він очолював «Левскі». Між першим і останнім кубком минуло чотирнадцять років.
Як тренер він уже дивився збоку на те, що роками робив сам на полі. Від титулу чемпіона Європи серед юнаків 1959 року до кубка з «Левскі» 1982-го минуло понад два десятиліття — на полі й поруч із ним. Юнак, гравець збірної, клубний захисник, тренер. Лінія довга й майже пряма.
Мірило, що лишається
Для болгарського футболу тих років чемпіонат світу був великою сценою. Потрапити на один — подія на всю кар'єру. Жечев потрапив на чотири.
Його рекорд тримається й досі. Чотири чемпіонати світу для одного болгарського футболіста. Ця цифра й дотепер належить тільки йому.
Є футболісти, яких люди пам'ятають за один гол чи один матч. Жечев — інший випадок. Його місце в історії — не в одній миті, а в роках. Сезон за сезоном, чемпіонат за чемпіонатом він був у команді, на своєму місці в обороні.
Коло замкнулося в місті, де все почалося. Дороги Жечева вели далеко — до Чилі та Західної Німеччини. Але початок і кінець — в одному місці, у Софії.
Його число — 67. І чотири.
Коментарі (0)
Коментарів поки немає.