Двадцять дев'яте лютого буває раз на чотири роки.

Росія тоді ще жила за старим календарем. Тому в російських книжках дата інша — 16 лютого. Дві дати для одного народження.

Таке подвійне числення пасує людині, яка житиме між двома країнами. Він з'являється на світ у Росії, а працює здебільшого в Болгарії та помирає в Софії.

Роки навколо його народження були неспокійними. Імперія ще оговтувалася після революції 1905 року та програної війни з Японією. Лише через десять років Петербург стане зовсім іншим містом.

Від Софії до Бреслау

Через двадцять років після народження Каїшев уже в Софії. У 1930 році він закінчує Софійський університет.

Болгарія тоді — невелика країна, яка вийшла з воєн бідною та виснаженою. Наукою займалася жменька людей, більшість із них навчалася за кордоном. Лабораторії були скромні, а грошей на прилади бракувало. Хто хотів потрапити у велику науку, мусив пройти через якийсь європейський центр.

Каїшев обирає фізичну хімію. Це галузь, де зустрічаються фізика й хімія. Хімік питає, що відбувається з речовинами. Фізик питає, чому і скільки. Фізикохімік хоче отримати обидві відповіді одразу — з формулами та дослідами.

Наступна зупинка — Бреслау. Тоді це було німецьке місто в Сілезії, сьогодні це Вроцлав у Польщі. Там працювала Вища технічна школа — одне з найсильніших місць у Німеччині для точних наук. Німецька фізика й хімія в ті роки були серед найкращих у світі.

Науковим керівником Каїшева стає Франц Сімон — фізик, який працював з дуже низькими температурами. У нього молодий болгарин 1932 року захищає докторську дисертацію про теплові властивості твердого й рідкого гелію. Йому тоді близько двадцяти чотирьох років.

Перше зернятко

Ще 1931 року Каїшев публікує спільну працю з Іваном Странським про рівноважну форму кристалів. Від 1931 до 1934 року вони вдвох випускають серію праць про те, як росте кристал. Сьогодні фізики й хіміки вважають їх класичними.

У цих працях ідеться про два питання. Перше — рівноважна форма кристала, тобто яку форму він набуває, коли ніщо його не тягне й не штовхає. Друге — зародок.

Кожен кристал починається з кількох атомів, які випадково збираються разом. Більшість таких групок одразу розпадається. Лише деякі досягають певного розміру — і тоді вже ростуть самі. Каїшев і Странський шукають спосіб підрахувати, коли саме це стається і що для цього потрібно.

На перший погляд це звучить як чиста теорія, далека від життя. Насправді саме звідси починається все, що пов'язано з кристалами. Метали, які осідають під час гальванізації. Солі, що випадають в осад. Кристали, з яких згодом робитимуть чипи. Скрізь спершу має з'явитися зародок.

Після Бреслау Каїшев повертається до Софії. У 1933 році Софійський університет призначає його асистентом. Він уже має докторський ступінь. З роботи зі Странським він виносить тему, яка займатиме його все життя: ріст кристалів.

Зародок уже є. Лишилося, щоб він виріс.