Від походу до планування

Після Першої болгарської легії Васил Левський переглянув свої колишні способи боротьби за визволення. Навесні 1867 року він став під прапор чети Панайота Хітова. Для цього перетнув Дунай біля Тутракана. У четі Левський був прапороносцем.

Як постала Внутрішня революційна організація

У його діяльності сталася велика зміна: він перестав бути просто учасником чужих починань і створив власну структуру. У 1869–1870 роках Левський почав будувати Внутрішню революційну організацію. Це не було одноразовою дією. Це була довга й методична робота зі створення мережі таємних комітетів. Головним центром цієї роботи став Ловеч. Там містився Центральний комітет Внутрішньої революційної організації.

Підхід Левського до організації різко відрізнявся від усього, що було раніше. Він не покладався ні на допомогу ззовні, ні на випадкові бунти. Натомість робив ставку на довгу підготовку місцевих громад. Мережа комітетів мала дати логістичну підтримку, гроші та дисципліну. Завдяки цьому розрізнене невдоволення перетворювалося на постійний спротив. Тоді ж склалося й бачення суспільства. За ним майбутня держава мала стояти на засадах чистої і святої республіки. У ній мали бути рівні права для всіх народностей, що живуть на болгарських землях.

Сенс дисципліни в організації

Цей період його життя минув у винятковій скритності. Левський місяцями невпинно їздив країною. Він переконував людей, об'єднував їх і збирав однодумців. Робота була нелегкою. Частина населення йому не довіряла, грошей бракувало, а конспірація вимагала майже надлюдських зусиль. Левський був не лише ідеологом, а й адміністратором нелегальної мережі. Усі нитки організації він тримав у своїх руках. Так він намагався звести ризик провалу до мінімуму. Створення цієї структури стало його найважливішим внеском в історію, бо заклало основи підготовки до визволення. 27 грудня 1872 року (8 січня 1873 року за новим стилем) його схопили біля Кикринського заїзду. А 6 (18) лютого 1873 року повісили в Софії.