Влітку 813 року болгарський володар Крум був на вершині своєї могутності. 22 червня біля Версинікії його військо здобуло рішучу перемогу. Вона відкрила шлях до серця Візантійської імперії. Це була не просто чергова військова перемога. Вона показала, що розклад сил у регіоні змінився: кордони тепер визначає не лише дипломатія, а й болгарська зброя, яка дійшла до самих мурів Константинополя.

У ті напружені місяці амбіції Крума зіткнулися з непохитними візантійськими укріпленнями. Облога імперської столиці стала вершиною його багаторічного протистояння з Константинополем. У цих діях проявилася вся суть Крума як лідера. Він шукав не просто земель, а закладав основи держави, яка могла б вимагати визнання від найсильніших країн свого часу. Саме тоді він утвердив свій авторитет не лише як полководець, а й як законодавець. Його писані норми дали початок правовому порядку в Болгарії. Цей порядок мав об'єднати різні етнічні групи в одне суспільство з єдиними для всіх правилами.

Попри військовий тиск і масштабні плани, доля Крума несподівано змінилася. Він збирав усі ресурси для нового вирішального походу на Константинополь. Але 13 квітня 814 року володар раптово помер. Смерть обірвала його честолюбні задуми в момент найвищої напруги. Невідомо, як далеко могла б сягнути експансія Болгарії, якби він прожив довше.

Спадщина Крума не вичерпується розгромом Аварського каганату чи перемогою у Вирбишькому перевалі. Це події з попередніх етапів його правління. В історії Крум залишився постаттю, яка змінила місце болгарської держави на карті Європи. Його сміливість і адміністративні реформи стали опорою стабільного політичного утворення. Його правління було недовгим, але саме тоді болгарська державність швидко зміцніла. Право й військова сила почали співіснувати, щоб забезпечити державі довготривалу стабільність.

Раптова смерть Крума залишила по собі державу, яка вже не була околицею імперій. Вона стала для них рівним, а часто й сильнішим суперником. Цей кінець не був поразкою, а підсумком правління, яке перетворило болгарське суспільство із союзу племен на організовану й поважану політичну силу. Її закони й кордони започаткували нове літочислення в регіоні.