Інфляція падає, ціни залишаються: чому для домогосподарств життя стало дорожчим і вороття назад немає

Згідно зі статистикою, інфляція в Болгарії сповільнюється, але для більшості домогосподарств відчуття протилежне: життя стало дорожчим, ніж рік тому, і ціни не повертаються назад. Дані вказують на сукупне подорожчання споживчого кошика на майже 43% за п'ять років, а за ключовими витратами – такими як житло та харчування – зростання ще більше.

Макрокартина: інфляція охолоджується, але після стрибка на 40+%

За офіційними даними, річна інфляція у 2026 році є значно нижчою за двозначні показники 2022–2023 років, а середньорічний показник за останні 12 місяців коливається в діапазоні близько 4–5% – значення, які економісти описують як «ближчі до нормальних».

Проте за цією «нормалізацією» стоїть сильне накопичення: за останні п'ять років кумулятивна інфляція перевищила 40%, що означає, що одна й та сама сума грошей сьогодні купує відчутно менше товарів і послуг, ніж у 2020–2021 роках.

У результаті теперішній нижчий темп інфляції накладається на вже «підвищений» ціновий рівень – макростабілізація не скасовує стрибок, а лише зупиняє його подальше прискорення.

Де болить найбільше: харчування, житло, транспорт

Офіційний загальний індекс приховує великі відмінності між окремими групами товарів і послуг. У той час як деякі товари тривалого користування дорожчають помірно або навіть дешевшають, витрати на харчування, житло та транспорт – класична «трійка» у бюджеті кожної сім'ї – залишаються стабільно високими.

Ціни на основні продукти харчування, такі як хліб, молочні продукти, м'ясо та овочі, на десятки відсотків вищі за рівні п'ятирічної давнини. Для домогосподарства, де понад третина доходу йде на харчування, ефект від цієї інфляції відчувається значно сильніше, ніж показують середні значення.

Житлові витрати також є фактором: ціни на житло зростають значно швидше за доходи, а орендна плата слідує за висхідною тенденцією. У великих містах щомісячна орендна плата за двокімнатну квартиру часто наближається до половини зарплати або перевищує її в багатьох секторах.

До цього додається транспорт – пальне, проїзні квитки, обслуговування автомобіля – які різко подорожчали після 2022 року і, хоча частково скоригувалися в бік зниження, не повернулися до старих рівнів.

Чому «інфляція падає», а рахунки – ні

Інфляція вимірює швидкість подорожчання, а не сам рівень цін. Коли кажуть, що «інфляція падає», це означає, що ціни зростають повільніше – а не те, що вони повертаються назад.

Якщо хліб подорожчав з 1,20 лева до 1,80 лева за два роки, а потім інфляція на цей товар впала до 0–1%, ціна залишається близько 1,80 лева – для домогосподарства шок від стрибка залишається, навіть якщо макропоказники виглядають «приборканими».

Схожа картина спостерігається і з електроенергією, опаленням, пальним: ціни можуть «заморозитися» на вищому рівні, але рідко повертаються до старих значень. Таким чином, новий ціновий рівень перетворюється на постійну реальність, а інфляція «падає» лише в статистиці.

Додатковий ефект виникає через структуру споживчого кошика: середня інфляція включає також товари, які дорожчають мало або дешевшають (наприклад, техніка, частина послуг), тоді як люди найгостріше відчувають саме ті категорії, які продовжують зростати – харчування, оренда, комунальні рахунки.

Зарплати, купівельна спроможність і тиск на середній клас

Номінальні зарплати в Болгарії зростають останніми роками, підтримувані дефіцитом кадрів і загальним підвищенням доходів. Проблема в тому, що інфляція та подорожчання житла «з'їдають» значну частину цього зростання.

Коли ціни за п'ять років зросли на понад 40%, а доходи – наприклад, на 30–35%, реальна купівельна спроможність домогосподарств насправді скорочується. Це чітко відчувається наприкінці місяця: більше грошей в абсолютній вартості, але менше залишків після оплати фіксованих витрат.

Найбільше постраждали молоді сім'ї та домогосподарства в менших містах, де зарплати відстають від столичних, а ціни на пальне та продукти харчування схожі. У поєднанні з дорогим житлом це відкладає самостійне відокремлення від батьків і створення власного домогосподарства.

Психологія інфляції: «особиста» проти «офіційної»

Економісти давно говорять про різницю між «офіційною» та «особистою» інфляцією. Перша – це середньостатистичний показник для всієї економіки, друга – суб'єктивне відчуття конкретної людини, сформоване товарами та послугами, які вона реально купує.

При нижчих доходах більша частина бюджету йде на харчування, електрику, воду, оренду. Саме ці статті витрат подорожчали найсильніше, що означає, що «особиста інфляція» багатьох сімей значно вища за офіційно зафіксовану.

Періодичні шоки – різке подорожчання пального чи основних продуктів – залишають тривале відчуття невпевненості, навіть коли згодом темп зростання заспокоюється. Пам'ять про сплату «космічних» рахунків або неможливість наповнити візок тими самими продуктами важить більше, ніж суха статистика.

Так виникає розбіжність у суспільних дебатах: поки уряд та інституції говорять про «приборкану інфляцію» та «макростабільність», люди на касі в магазині та перед банківським кредитом бачать лише те, що життя стало стабільно дорожчим і не повертається назад.

Що може принести реальне полегшення

З макропогляду стабілізація інфляції на рівнях близько 3–4% є позитивним сигналом – зменшується ризик спіралі «ціни–зарплати» та нових великих шоків. Але для домогосподарств справжнє полегшення приходить від трьох інших факторів.

По-перше, стале зростання реальних доходів – тобто щоб зарплати та пенсії зростали швидше за ціни. По-друге, доступніший ринок житла – через більш збалансоване зростання цін, більшу пропозицію та прозоріші умови іпотеки. По-третє, передбачуваніші рахунки за харчування та енергію – зокрема через кращу конкуренцію та чіткі регуляції.

Поки ці три компоненти не покращаться одночасно, відчуття залишатиметься таким самим: «статистика каже, що все заспокоюється, але в гаманці цього ще не видно».