Із 200 речей, які викинули в Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції, 71% востаннє зафіксували в Європі. Так було на момент, коли через пів року стеження завершилося. Найчастіше це Польща (30%) і Словаччина (18%). До Африки дісталися 9% речей. Це не означає, що одяг залишився там назавжди.

Дослідження провели консалтингові компанії Eunomia і Mepex. Його оплатили норвезький Екологічний фонд роздрібних торговців, Північна рада міністрів і фонд Shape. Результати представили 4 листопада 2026 року в Брюсселі. Трекери стежили за шляхом одягу через 23 країни. Наприкінці спостереження деякі речі ще не дісталися кінцевої точки.

Польща, Словаччина і Пакистан

Пакистан — третя за частотою остання точка маршруту. Туди потрапили 14% речей із вибірки. Дві третини одягу (66%) залишилися в ЄС або Європейському економічному просторі. Ще 34% опинилися за їхніми межами. Окрім Африки, 18% речей дісталися до Азії та Тихоокеанського регіону, а 3% — до Близького Сходу.

Це пов’язано з тим, як північні країни збирають текстиль. Через високі зарплати вони вивозять зібране переважно несортованим. Центри, які розподіляють його за класами для повторного використання, ремонту чи переробки, є в Польщі, Литві, Німеччині, Словаччині та Болгарії. За словами Катрине Кіркевог, старшої консультантки Mepex, результати показують, що експорт «відіграє важливу роль у повторному використанні та подовженні життя одягу».

Має значення й якість. З найгіршого класу D 56% речей востаннє зафіксували за межами Європи. З класу C — 33%, з найкращого класу A — 24%, з класу B — 17%. Якісний одяг доходив і до Африки, і до Азії. Куди потрапить річ, визначають сезон, стиль, місцеві смаки та торговельні зв’язки. Зимове пальто важко продати в теплій країні.

Чотири речі через Бенін дісталися до ринків вживаного одягу в Нігерії, хоча Нігерія забороняє ввозити вживаний одяг. На думку авторів дослідження, це показує, як важко відстежити шлях через проміжні країни.

Пристрій показує лише останній сигнал

Він не каже, чи одяг продали, носили, порізали на ганчір’я, склали на склад або викинули. Не видно й того, чи остання зафіксована точка — це місце, де річ продали або викинули. Дослідження напряму не підтверджує існування незаконних сміттєзвалищ, спалювання чи забруднення в країнах Африки або Азії.

Звичайна торговельна статистика враховує лише перший пункт призначення. Експортери знають, хто їхній покупець. Про подальший шлях і кінцевого отримувача вони знають мало. Тому автори додали інтерв’ю зі збирачами та дані з великих імпортних ринків.

В Ірландії організації Voice Ireland і Global Shapers Dublin стежили за 38 речами 10 місяців. За їхніми даними, 95% виїхали з країни, 60% дісталися за межі ЄС, 13% викинули або спалили. Приблизно одну з чотирьох речей використали повторно. Чорний светр із контейнера для одягу проїхав через Латвію та Польщу й опинився в промисловому районі Карачі. Автори роблять висновок, що його «викинули або знищили». Частково це пов’язано з відомостями про тамтешні сміттєзвалища. Вибірка менша, а метод інший.

Директива про текстиль 2025 року

Директиву (ЄС) 2025/1892 опублікували в Офіційному віснику 26 вересня 2025 року. Вона набула чинності 16 жовтня 2025 року. Виробники, зокрема інтернет-продавці поза межами ЄС, мають платити за збір, сортування та переробку текстилю. Країни-члени створюють такі схеми через 30 місяців після набуття чинності, тобто до квітня 2028 року. Мікропідприємства отримують додатковий рік.

Окремих правил щодо експорту вживаного одягу в директиві немає. Проте організації виробників щороку оприлюднюватимуть частку експорту речей, придатних до повторного використання. Вони також звітуватимуть владі про обсяги експорту за вагою. Переглянутий регламент про перевезення відходів обмежує експорт до деяких країн поза ОЕСР від 2027 року, згідно з матеріалом про дослідження.

Автори дослідження хочуть чіткіших класів якості та більшої відповідальності за експорт найнижчих класів. Також вони пропонують мінімальні вимоги до підприємств, які приймають одяг. На їхню думку, збори з виробників мають винагороджувати міцний одяг, який можна ремонтувати, а не більші обсяги зібраного. Учасники системи вже бачать у зібраному більше дешевого, пошкодженого чи забрудненого одягу.