Христо Ботев поїхав в еміграцію до Румунії. Це був нелегкий шлях, і саме тоді почався один із найнапруженіших періодів його життя. Він був поетом і водночас прагнув пробудити суспільну свідомість друкованим словом. У червні 1871 року Ботев почав видавати газету «Дума болгарських емігрантів». З неї почалася його зріла публіцистика. Слово в ній стало гострою зброєю. Воно було спрямоване на проблеми земляків, розпорошених далеко від рідної землі.

Наскільки різним був його творчий підхід, стало очевидно через два роки, у 1873-му. Тоді вийшла сатирична газета «Будильник». У ній Ботев аналізував дійсність крізь призму іронії, але не втрачав серйозності своєї мети. Він не просто переказував новини. Він створював контекст, у якому читач мусив переглянути своє ставлення до статус-кво і шукати шляхи до змін.

Вершиною цієї творчої та організаційної роботи стала газета «Знамено». Її перше число вийшло 8 грудня 1874 року. Із цією газетою Ботев утвердився як одна з провідних постатей болгарського визвольного руху. Водночас з редакторською роботою він офіційно став членом Болгарського революційного центрального комітету. Тоді його шлях набув повного змісту: перо почало служити революційній організації.

У 1875 році з'явилося ще одне підтвердження ваги його справи — збірка «Пісні та вірші», яку він підготував разом зі Стефаном Стамболовим. До неї ввійшли вірші Ботева і Стамболова. Попереду був крок від газетних шпальт до палуби корабля, який мав назавжди змінити його долю.