Візантія 681 року офіційно визнала нову державу на Балканах. Відтоді Аспарух почав її зміцнювати. З його правлінням пов'язують Плиску, яку традиційно вважають першою столицею. Вона стала символом переходу від кочового життя до осілого. Це було не просто розширення земель, а складний процес об'єднання. Аспарух зумів поєднати владу протоболгар із людськими ресурсами місцевих слов'янських племен. З цього згодом виріс єдиний болгарський народ. За Феофаном, слов'янські племена ввійшли до держави так: Аспарух підпорядкував сім племен і переселив сіверів. Саме це стало головною опорою, на якій трималося виживання держави серед могутніх сусідів.

Проте правління Аспаруха не складалося лише з дипломатичних успіхів і мирного будівництва. Небезпека зі сходу, що з'явилася після розпаду Старої Великої Болгарії, ніколи не зникала повністю. Хозарський каганат лишався серйозною загрозою для безпеки молодої держави. Дехто з істориків пов'язує з цим конфліктом кінець життя й правління Аспаруха. Близько 700 або 701 року володар загинув. Найпоширеніша гіпотеза пов'язує його смерть з битвою проти хозарських військ. Така смерть показує, наскільки крихкою була нова держава в перші десятиліття свого існування.

Підсумок правління Аспаруха виходить за межі його часу. Він залишив по собі не лише військову перемогу над імперією чи підписаний мирний договір. Він заклав основи держави, яка проіснувала століттями. Об'єднавши різні племінні групи, Аспарух дав поштовх історичному процесові. Завдяки цьому нова держава стала важливою силою в політиці Південно-Східної Європи. Його імовірна загибель у боротьбі з хозарами не поклала край державності, яку він започаткував. Навпаки, держава вціліла. Це доводить, що створена ним система була життєздатною.

Після перемоги біля Онглу й переходу через Дунай Аспарух виконав роль державного діяча. Він перетворив розрізнену орду на політичний суб'єкт. Його спадщину вимірюють наступністю: його правління показало, що держава сильна не лише мечем, а й умінням об'єднати своє населення. Обставини його смерті досі огорнуті туманом далекого минулого. Але місце Аспаруха в історії пов'язане з тим, що болгари з мандрівних племен стали народом із постійною територією та міжнародно визнаним статусом. Той ранній період започаткував традицію правління, яка прагне цілісності території та захисту суверенітету перед зовнішніми силами.