На березі стародавнього озера в сучасній пустелі Руб-ель-Халі команда Саудівської комісії у справах спадщини, університету KAUST та університету Гріффіта зібрала 5511 кам'яних знарядь більших за 2 см. Їх знайшли на головній ділянці об'єкта «Урук-аль-Джулайба». Частину кам'яних вістер кріпили до держака як мисливську зброю. На кількох із них є хімічні сліди, пов'язані з деревом Acokanthera schimperi. Тому автори припускають, що вістря були з рослинною отрутою.
Статтю в журналі «Сайєнс» опублікували 12 листопада 2026 року. Пресслужба університету Гріффіта пише, що її прийняли до друку.
Озеро Мундафан 125 000 років тому
У вологу теплу епоху, яку називають «Зеленою Аравією», в басейні Мундафан було прісне озеро. Воно займало близько 340 кв. км і сягало 29 м завглибшки. Навколо росли трава, чагарники й дерева. Нині цей район — один із наймісцевіших найпосушливіших на Землі.
Науковці описали понад 500 викопних решток рослин і тварин у понад 130 місцях. Серед тварин — бегемоти, вимерлі буйволи з довгими рогами, верблюди, аравійський орікс, газелі та страуси. Кам'яні знаряддя лежать групами, які збігаються зі скупченнями кісток. За словами команди, це місце, де люди полювали й розбирали здобич.
Деякі уламки можна скласти докупи. Це показує, що знаряддя виготовляли на місці. Понад 98 відсотків із них зроблені з кременю за технікою леваллуа. Для цього ядро готують так, щоб від нього відколювався уламок заданої форми. Вік озера визначили двома методами, які застосували до піску та викопних зубів.
Сліди держака й рослинних сполук
На кількох вістрях є сліди удару, який відповідає зіткненню з великою твариною. Під мікроскопом біля леза видно рештки тваринної тканини, а біля основи — рослинну смолу та волокна. Вони свідчать, що вістря кріпили до дерев'яного держака, тобто це частини складеної зброї. Сліди приклеювання є на 49 відсотках вістер, а залишки різних речовин — на 84 відсотках досліджених.
Хімічний аналіз виявив на кількох вістрях біомаркери, пов'язані з Acokanthera schimperi. Це «дерево стрілової отрути». Його токсини — серцеві глікозиди, речовини, що порушують роботу серця. Знайшли й інші потенційно отруйні рослинні сполуки. Є також сліди обробки пальм, бульб і чагарників, а ще дерева та волокон.
Керівник дослідження Кріс Кларксон з університету Гріффіта каже, що «одне з найважливіших відкриттів — докази того, що деякі кам'яні вістря використовували як мисливську зброю з держаком». Співкерівник Франс ван Бюхем із KAUST називає берег слідом «докорінно іншої Аравії». Там прісна вода, пасовиська й дерева годували людей.
Отруту виснували за хімічними слідами
Прямого доказу, що тварину вбили отруйною зброєю, автори не мають. Вони не можуть сказати, чи вістря були на списах для удару, чи на метальних стрілах. Невідомо ні як готували отруту, ні чи вона діяла. У повідомленні університету Гріффіта сказано, що сліди «порушують питання про можливість» того, що частина зброї мала рослинні отрути. Команда планує нові хімічні аналізи, щоб з'ясувати, які саме рослини використовували.
Кам'яні знаряддя зібрали з поверхні, а не з датованих шарів. Тому 125 000 років — це вік озера, а для знарядь він дає щонайбільше верхню межу. Так пояснює Джеффрі Роуз, який не брав участі в дослідженні. Частина публікацій про знахідку пише про «розкопані» 5511 знарядь, а інші — про збирання з поверхні.
Людських кісток не знайшли. Автори приписують знаряддя Homo sapiens. За їхніми словами, цей вид уже вийшов з Африки й у той час жив на південному заході Азії.
Частина публікацій зазначає, що найдавніші відомі отруйні вістря з Південної Африки мають близько 60 000 років. Тож аравійські були б удвічі старшими, якщо датування підтвердиться. У повідомленнях установ такого порівняння немає.
Знахідка пасує до дослідження «Нейчер» 2025 року. Воно описує вологі періоди в Аравії, які повторювалися впродовж останніх восьми мільйонів років. Команда вважає, що в такі періоди люди не просто проходили через регіон, а оселялися в ньому. Наступні кроки — ще польова робота й пошук людських решток.
Коментарі (0)
Коментарів поки немає.