Маленька лита золота фігурка ведмедя — наймолодша знахідка з кургану Карагайли в Наурызбайському районі Алмати. Вона важить сім-вісім грамів. Директорка Об'єднання музеїв міста Ляззат Сагиндикова сказала, що фігурка «унікальна для Казахстану» і подібного досі не знаходили. Міська влада оголосила про знахідку 5 листопада 2026 року. Вік кургану, кількість похованих і призначення ведмедика — поки попередні дані.

Рятівні розкопки ведуть фахівці Об'єднання музеїв за підтримки міської влади. Курган належить до раннього залізного віку. Його діаметр — 25–26 метрів, висота — близько двох із половиною метрів. Роботи почалися приблизно за місяць до 6 листопада.

Фахівці вважають, що ведмедика пришивали до тканини, імовірно до церемоніального головного убору. На пластинці є невеликі отвори. За однією з версій, прикраса могла бути на жіночому головному уборі.

Сакі — степові скотарі. У першому тисячолітті до н. е. вони жили майже на всій території сучасного Казахстану. Їхнє мистецтво відоме як «звіриний стиль»: стилізовані фігури тварин, окремо або в сутичці. Найчастіше трапляються олені з вигнутими рогами, коти, птахи, коні, вовки й ведмеді. Основний матеріал — бронза. Золото здебільшого було для правлячої верхівки. Маленькі фігурки пришивали до одягу, поясів і кінської збруї. Заможні люди носили одяг, укритий золотими штампованими пластинками.

У міській владі порівнюють ведмедика з двома казахстанськими знахідками. Перша — золоте навершя у вигляді гірського козла з головного убору «Золотої людини». Друга — фігурка леопарда з кургану Кок-Кайнар в Алмати, знайдена 2014 року. До «звіриного стилю» ведмедика прямо зараховують лише в частині повідомлень. В інших цього терміна не згадують. Твердження «перша в країні» належить музею. За одним із повідомлень, подібні прикраси знаходили й раніше, але не з ведмедем.

Курган пограбували ще в давнину. Грабіжники залишили яму завглибшки близько трьох метрів, а речі розкидали безладно. Попри це в кургані є людські рештки та уламки сакської кераміки. Рештки лежать не на первісному місці, бо їх зсунули під час розкопок.

За попередньою версією, там поховали чотирьох дорослих і трьох дітей. Точної кількості поки не встановили. Серед решток є кістки дорослої жінки та дітей. Старший науковий співробітник Марат Нурпеїсов пояснив, що в курганах такого розміру зазвичай ховали одну-двох людей. За його словами, стільки похованих в одному кургані — незвично для Казахстану. Невідомо, чому їх так багато і чи всіх поховали одночасно. Нурпеїсов допускає, що антропологічні аналізи покажуть, чим це було: трагедією, нападом ворога чи різаниною.

Датування IV–III століттями до н. е. теж попереднє. Воно раніше за III століття до н. е., коли, за довідковими даними, скіфське мистецтво в Понтійському царстві добігло кінця.

Про інший рятівний курган, в Алатауському районі, Нурпеїсов сказав у жовтні 2022 року, що «сенсаційно» те, що він не пограбований. Там є меч із золотим оздобленням, золоті листки з тваринними мотивами на одязі та срібні речі. Похований — чоловік близько 50 років.

Попереду ще додаткові аналізи, зокрема антропологічні. Після наукового опрацювання найцінніші речі виставлять у Музеї Алмати. Термін поки не визначили.