Дієтологи та фахівці з харчових наук попереджають: те, що продукт належить до категорії «ультраоброблений», саме собою ще ні про що не каже і не доводить його шкідливості. У людей, які багато їдять такі продукти, справді частіше трапляються ожиріння, діабет 2 типу, серцево-судинні хвороби та вища смертність — це показують великі дослідження. Але фахівці сперечаються, чи винна в цьому саме промислова обробка.

Навколо цієї теми наростає «справжня істерія», каже Мейв Ганан з Британської дієтичної асоціації. За її словами, повідомлення надто чорно-білі й лише підживлюють страх перед їжею.

Довгий список інгредієнтів сам собою не робить продукт шкідливим, пояснює Ганан. Частина незнайомих назв — це вітаміни, мінерали або дозволені законом технологічні добавки, а харчова цінність важливіша, ніж кількість слів на етикетці.

Як приклад вона наводить курячі нагетси: вони ультраоброблені, але є хорошим джерелом білка. Щоправда, жирів і солі в них більше, ніж у звичайних курячих грудках. Тому Ганан радить їсти їх помірно, в межах збалансованого раціону, і не прирівнювати до необробленого м’яса. Один продукт не визначає весь раціон — важливий баланс упродовж часу.

Офіційна класифікація має назву система NOVA. До ультраоброблених продуктів вона відносить продукти промислового виробництва, до складу яких входять рафіновані інгредієнти, ароматизатори, емульгатори, барвники та інші добавки. Популярне правило «понад п’ять інгредієнтів плюс хоча б один, якого зазвичай немає вдома» — це лише орієнтир, а не точне визначення.

У Великій Британії понад половину калорій люди отримують саме з ультраоброблених продуктів. Національні інститути здоров’я США спостерігали за 20 дорослими, яким давали меню з однаковими основними показниками поживності. На ультраобробленому раціоні учасники в середньому з’їдали приблизно на 500 ккал на день більше і набирали вагу. Європейське дослідження 2025 року охопило майже 430 000 людей: у тих, хто споживав більше таких продуктів, вища загальна смертність, зокрема від кількох груп хвороб.

Проте йдеться про ризик, зафіксований на рівні всього харчового раціону, а не доказ того, що кожен окремий продукт діє однаково. Відкритим залишається питання, наскільки тут винні високий вміст солі, цукру, жирів і калорій.

Професор Девід Джуліан Макклементс з Університету Массачусетсу, який вивчає харчові технології, вважає, що саме поняття «ультраоброблений» визначене нечітко, а увага до обробки відвертає від головнішої проблеми. Наука досі не має чіткої відповіді на питання, чи шкідлива сама обробка — незалежно від складу, структури та способу споживання продукту. У 2026 році він видав книгу про науку, що стоїть за такими продуктами.

Доктор Кріс ван Тулекен критично ставиться до індустрії і називає такі продукти такими, яких «майже неможливо уникнути». За його словами, компанії використовують технології та науку, щоб створювати їжу, від якої важко відмовитися, і знають, як зробити її здоровою, але не роблять цього, бо це невигідно. У Британській федерації виробників продуктів харчування та напоїв відповідають: компанії вклали чимало грошей у зменшення вмісту солі, цукру та калорій у своїй продукції.

Всесвітня організація охорони здоров’я у 2025 році почала готувати окремі глобальні рекомендації щодо ультраоброблених продуктів. В організації наголошують: важливі різноманітність раціону, баланс, помірність і достатнє споживання поживних речовин, а основу харчування мають становити необроблені та мінімально оброблені продукти. Раціони з великою часткою сильно оброблених продуктів із високим вмістом солі, вільних цукрів та нездорових жирів пов’язують з гіршими показниками здоров’я. Водночас ВООЗ не ставить знак рівності між будь-яким обробленим продуктом і нездоровим харчуванням.