Велика субота – останній день Страсного тижня, який передує Великодню. Це день, коли фарбують яйця.

Церква прославляє Велику суботу як "найблагословенніший сьомий день", бо це день, коли слово Боже лежить у гробі як мертва людина, але водночас спасає світ та відчиняє гроби. Покладений вже у гріб, дух Іісуса є в пеклі, щоб розірвати його кайдани та знову відчинити райські двері. Це станеться на другий день – у неділю, названу найкоротшим іменем – Великдень.

На Велику суботу церковне богослужіння починається рано-вранці та триває безперервно до кінця дня, так що останні суботні піснеспіви зливаються з воскресними (недільними) і закінчуються вже під звуки урочистого "Христос Воскрес!". Жінки відвідують цвинтарі, переливають та перекаджують, роздають фарбовані яйця та хліб для душ мертвих. Зазвичай у суботу місять та печуть обрядові великодні хліби.

Велика субота – також останній день, коли можна пофарбувати яйця на Великдень. Свято пов'язане з оплакуванням та похороном Іісуса Христа від його матері Святої Богородиці та від жінок, які несли миро. Його гроб запечатаний, і перед ним поставлена варта. За звичаєм юдеїв Йосип та Никодим зняли пречисте тіло Господнє з хреста, обвили його в пелени з пахощами і поклали у новий кам'яний гроб в Йосиповому саду, який знаходився недалеко від Голгофи.

Первосвященики та фарисеї знали, що Іісус Христос передбачив воскресіння своє. Не вірячи в передбачене, та й боячись, як би апостоли не вкрали тіло, вимолили у Пилата військову варту. Поставили варту до гробу, а сам гроб запечатали.

Щороку на Велику суботу на Божому гробі в Єрусалимі з неба в руки Єрусалимського патріарха падає Благодатний вогонь. І донині таїнство залишається нерозгаданим, хоча багато вчених будували гіпотези.