16 серпня 1991 року в долині річки Френчмен у канадській провінції Саскачеван під час експедиції Королівського музею Саскачевану знайшли скелет тиранозавра на прізвисько Скотті. Через тридцять п'ять років на одному з його ребер виявили мережу скам'янілих кровоносних судин. Вони залишилися від того, як тварина намагалася загоїти зламану кістку 66 мільйонів років тому. Раніше такого не знаходили в жодному іншому скам'янілому зразку. Учені побачили судини, не розрізаючи кістку, — за допомогою нейтронного та синхротронного знімків. Це методи, схожі на рентген, але набагато чутливіші до м'яких органічних решток у щільному камені.

Знахідку зробив студент-фізик у 2020 році

У 2020 році студент фізичного факультету Університету Реджайни Джеррит Мітчелл перевіряв ребро Скотті на мікро-КТ-сканері — рентгенівському методі, який не пошкоджує зразок. Він помітив сліди кровоносних судин. Разом із науковим керівником, професором Маурісіо Барбі, та колегою Марселою Берг Мітчелл продовжив вивчати фрагмент за допомогою синхротронного випромінювання в Канадському джерелі світла — прискорювачі часток, що дає дуже яскраве рентгенівське світло для детальних знімків. Дослідники також застосували мікроскопію, щоб простежити загоєння на клітинному рівні. У квітні 2026 року команда привезла ребро до Національної лабораторії Оук-Рідж у США. Там за допомогою двох нейтронних приладів, MARS і VENUS, вчені підтвердили попередні знахідки та отримали об'ємний тривимірний знімок великої кістки — знову без жодного розрізу.

MARS працює з холодними нейтронами, які особливо чутливі до м'яких тканин. VENUS використовує енергійніші нейтрони й будує повну тривимірну картину ребра. Приладом VENUS керує Хасіна Більйо. Долину річки Френчмен, звідки походить Скотті, вчені вважають найбагатшим родовищем скам'янілостей динозаврів у Північній Америці. «Це як виграти в лотерею», — сказав Барбі про те, що кровоносні судини взагалі збереглися. А Мітчелл назвав кожну скам'янілість маленьким знімком минулих епох.

Ґетит, пірит і два шари мінералізації

Синхротронні знімки показали судинну мережу з роздільною здатністю майже 18 мікрометрів. Цього вистачило, щоб простежити, як судини розгалужуються від здорової кісткової тканини до калусу — нової тканини, яку тіло нарощує навколо зламаного місця, поки зрощує його. Діаметр окремих судин — від 100 до 500 мікрометрів, а деякі сягають 1 міліметра. Учені також застосували рентгенівську флуоресценцію, яка показала, де саме в кістці міститься залізо, і метод XANES, що визначив, у якій хімічній формі воно перебуває.

Під мікроскопом видно, що судини мають два окремі шари мінералізації. Така будова характерна саме для кровоносних судин, що ростуть під час загоєння, а не для мінералів, які випадково потрапили в кістку. За хімічним складом судини збереглися здебільшого як ґетит — мінерал з оксиду заліза, на нього припадає близько 96 відсотків знахідок — із домішками піриту. Після перелому ребра рану залила багата на залізо кров, і тіло Скотті почало вирощувати нові судини. Цей процес називають ангіогенезом: він постачає до місця травми поживні речовини й прискорює загоєння. М'які тканини майже ніколи не переживають скам'яніння, бо бактерії та гниття знищують їх задовго до того, як мінерали замінять кістку. Тому така знахідка — рідкість у палеонтології. Загоєння так і не завершилося: тварина померла з ще не зарослим ребром. Труп потрапив у солоне болото, де середовище настільки уповільнило розкладання, що крихка судинна мережа встигла скам'яніти, а не зникнути безслідно.

Скелет у Центрі T. rex в Іственді

Скотті — музейний номер RSM P2523.8 — завдовжки 12–13 метрів і заввишки близько 4 метрів у ділянці тазу. За оцінками вчених, він важив майже 8,9 тонни — це найважчий відомий екземпляр Tyrannosaurus rex. Перші розрахунки показували вік близько 30 років на момент смерті, пізніші аналізи знизили цю оцінку до 23–27 років. Але Скотті все одно лишається серед найстаріших відомих тиранозаврів. Скелет зберігається в Центрі T. rex при Королівському музеї Саскачевану в Іственді, а його копію виставили в музеї Реджайни у 2019 році.

Команда Університету Реджайни зазначила: після знахідки в ребрі Скотті інші скам'янілості зі слідами травм і переломів стануть природним об'єктом для перевірки нейтронами й синхротроном.