У експерименті вчених Університету Сан-Паулу 38 котів нявкнули загалом 86 разів, поки господар був поруч, і 20 разів, коли лишалися самі. Число 16 із заголовків показує шанс, що кіт нявкне, а не кількість звуків.
Дослідження Наїли Фукімото та її колег опублікували 5 листопада 2026 року в науковому журналі «Анімал Біхейвіор». У ньому взяли участь 38 домашніх котів. Їхні господарі кажуть, що коти часто нявкають, коли поруч є їжа. Кожному коту вчені давали його улюблений смаколик у пластиковій коробці з дірочками. Кіт бачив смаколик і чув його запах, але дістатися до нього не міг.
Кожна тварина провела по одній хвилині у двох ситуаціях: з господарем, який мовчить і дивиться на неї, і сама з коробкою. За котами спостерігали по відеозв’язку в них удома.
Коли людина була в кімнаті, коти часто дивилися на неї, поки нявкали. Іноді вони переводили погляд із господаря на коробку. Близько 56% нявкань у присутності господаря сталися, коли кіт дивився йому прямо в обличчя. На самоті тварини частіше сиділи нерухомо й дивилися на двері. Автори описують нявкання як «спрямований сигнал до конкретного одержувача», а не просто голос від роздратування.
Проста розрахунок за сирими даними дає приблизно в 4,3 раза більше нявкань за присутності людини. Число 16 дає статистичний аналіз, який порівнює шанси, що кіт нявкне в обох ситуаціях. У публікаціях про дослідження це називають «відношенням шансів» — близько 16. У прочитаних матеріалах немає точного значення, довірчого інтервалу та кількості спроб на кота.
Результат узгоджується з ідеєю, що нявкання спрямоване до людини. Але він не доводить, що коти свідомо просять про допомогу. Автори не стверджують, що тварини розуміють, як господар може розв’язати їхню проблему. Не кажуть вони й того, що кожне нявкання — навмисне прохання.
Вибірка мала й підібрана: вчені шукали котів, про яких господарі знають, що ті нявкають через їжу. Тому більш мовчазні коти можуть реагувати інакше. Невідомо, чи те саме стосується інших ситуацій, наприклад коли кіт хоче, щоб його погладили, пограли з ним або впустили до зачиненої кімнати. Дослід тривав лише одну хвилину в кожній ситуації. З прочитаних матеріалів не зрозуміло, як рахували нявкання і чи знали спостерігачі, що саме перевіряють.
Вчені не аналізували сам звук нявкання. Наступне дослідження може перевірити, чи використовують коти різні нявкання для різних бажань.
Коментарі (0)
Коментарів поки немає.