Цар Самуїл правив Болгарією майже 20 років — з 997 по 1014 рік. Серед усіх середньовічних болгарських правителів лише його могилу знайшли, а останки збереглися. Сьогодні кістки Самуїла зберігають у Музеї візантійської культури в Салоніках. Історики, археологи та болгарська держава періодично порушують питання про їх повернення на батьківщину.

Самуїл народився близько 950–960 року — наймолодшим сином коміта Миколи та Рипсимії. Його брати — Давид, Мойсей і Аарон. Саме із Самуїла почався рід правителів Комитопулів.

Цар Петро помер у 970 році, і четверо братів стали правити разом. Вони визнали царя Бориса II, коли той повернувся з Царгорода. Але вже у 971 році Візантія захопила Північно-Східну Болгарію і взяла Бориса II в полон. Тоді брати очолили вільні землі на захід від річки Іскир.

У цьому чотиривладді Самуїлу дісталася найпівнічніша частина з центром у Відині. У 976 році він брав участь у повстанні проти влади Візантії і воював на північ від Стара-Планини. Після смерті Давида і Мойсея очолив державу.

У 977 році він прийняв у Відині Романа, сина царя Петра, визнав його царем і став його першим воєводою. Столицю перенесли до Скоп'є.

Між 977 і 983 роками болгарське військо захопило Фессалію і після трирічної облоги взяло Ларису. 17 серпня 986 року біля перевалу Трояновi ворота болгари на чолі із Самуїлом, його братом Аароном і царем Романом розбили візантійців. Василій II утік до Філіппополя — нинішнього Пловдива. За свідченнями літописців, він кинув там свій імператорський намет і знаки своєї гідності. Ця перемога зміцнила довіру Самуїла до власного війська і закріпила за ним місце на чолі болгар.

У 991 році почалися нові бойові дії, і царя Романа взяли в полон. У 996 році Самуїл дійшов у поході до Фермопіл, але на зворотному шляху зазнав поразки біля річки Сперхей.

Після смерті Романа в 997 році спадкоємця з роду Симеона не залишилося, і царем обрали Самуїла. Спочатку його столицею була Преспа, згодом — Охрид.

У 998 році Самуїл напав на Сербське князівство, підкорив Зету, Дуклю і Требинє, а князя Іван-Владимира взяв у полон. Мета була в тому, щоб серби не стали союзником Візантії в болгарському тилу.

У цей час Самуїл домігся визнання своєї корони від папського престолу і уклав союз з Угорщиною: одружив сина Гавриїла-Радомира з дочкою угорського короля Гези. Свою дочку Косару він видав заміж за Іван-Владимира і повернув того правити в Зету. Іншу дочку, Мирославу, віддав за полоненого візантійського воєначальника Ашота Таронита і відправив його намісником у Драч.

Від 1001 року Візантія почала повертати втрачене. Того ж року вона знову захопила Північно-Східну Болгарію, у 1002-му — Фессалію, а в 1003–1004 роках візантійці облягли і взяли Відин. Щоб відвернути їхні сили від Відина, Самуїл здійснив похід у Східну Фракію і захопив Едірне. Василій II узяв Скоп'є, але під Перником зазнав відсічі з важкими втратами.

Самуїл також двічі ходив походом на Салоніки. Бойові дії тривали до 1013 року без вирішальної битви.

Його військо збудувало широку «дему» — загороджувальну стіну — в ущелині між горами Беласиця і Огражден, біля нинішнього села Ключ поблизу Петрича. 29 липня 1014 року візантійці обійшли укріплення, вдарили болгарам у тил біля північного підніжжя Беласиці, і Самуїл відступив.

За наказом Василія II близько 14 000 полонених болгарських воїнів осліпили. З кожної сотні залишали одного з одним оком, щоб той вів решту, і всіх відправили назад до царя. За цю жорстокість Василій II отримав прізвисько «Болгаробійця».

Побачивши осліплених воїнів, Самуїл помер від серцевого нападу 6 жовтня 1014 року. За словами сучасників, йому не було рівних за силою й хоробрістю, і він ніколи не знав спокою. Усе його правління минуло в тривалій боротьбі за болгарську державність проти Візантії — він витримував атаки Василія II і завдавав йому серйозних поразок.

Могилу царя знайшли 1969 року в базиліці Святого Ахіллія на острові Святого Ахіллія в Малому Преспанському озері — нині це територія Греції. Розкопки вів грецький археолог і візантолог професор Ніколаос Муцопулос, який, за власною розповіддю, натрапив на могилу випадково.

У базиліці знайшли чотири саркофаги. Муцопулос припустив, що один із них належить Самуїлу. За антропологічними даними, зріст передбачуваних останків становив близько 1,60 м, а помер цей чоловік у віці приблизно 70 років. Щодо розкиданих кісток в одній з інших могил, грецький учений дійшов висновку: вони належать синові Самуїла, царю Гавриїлу-Радоміру, убитому в 1015 році, та його дітям.

Храм на острові старший за самого Самуїла. Наприкінці IX століття за наказом князя Бориса I Хрестителя там звели один з найбільших храмів новохрещеної Болгарії. Століттям пізніше острів став улюбленою резиденцією Самуїла, і він збудував на ньому палаци. Після падіння Великого Преслава храм став кафедральним собором болгарського патріарха, який шукав прихистку на західних рубежах держави. Острів став свідком найдраматичніших подій кінця Першого Болгарського царства.

У грудні 2003 року болгарські глядачі вперше побачили кадри, зняті болгарською телевізійною групою на острові Святого Ахіллія, — у документальному фільмі «Острів царя Самуїла» авторства Горана Благоєва і режисера Ралиці Димитрової.

15 березня 2004 року у дворі одного з будинків у селі Самуйлово поблизу Петрича знайшли кам'яну плиту розміром приблизно 65 на 70 см. На ній у три рядки викарбувано текст «Самуїл цар і самодержець всім болгарам», а праворуч вирізьблено великий хрест. Напис розшифрував старший науковий співробітник, доктор Стефан Смядовски, фахівець з епіграфічних пам'яток. За його словами, текст хоч і короткий, але несе цінні історичні відомості. Через десять днів після знахідки плиту передали в дар Історичному музею в Благоєвграді.

13 лютого 2007 року в Національній бібліотеці імені Святих Кирила і Мефодія в Софії представили болгарське видання монографії професора Муцопулоса «Базиліка «Святий Ахіллій» у Преспі» з передмовою професорки Василки Тапкової-Заїмової. Книга обсягом понад 300 сторінок, багато ілюстрована, вийшла 1999 року грецькою та іншими мовами. У ній автор узагальнив свої дослідження Преспи. Книга детально розглядає написи з центральної апсиди, серед них і грецький напис із текстом псалма, датований і розшифрований попередніми дослідниками.

6 жовтня 2014 року, до 1000-річчя від дня смерті правителя, президент Росен Плевнелієв вклонився останкам Самуїла в Салоніках і поклав вінок. На прохання болгарської держави кістки тоді вперше виставили для вшанування.