Мовознавиця Павліна Върбанова, авторка підручників і засновниця платформи «Как се пише», заявила в етері БНР Бургас, що окремий закон про болгарську мову зараз не потрібен і не підніме авторитет мови. Вона докладно проаналізувала законопроєкт, який партія «Відродження» внесла до Народних зборів, і знайшла в ньому 57 помилок.
Законопроєкт про болгарську мову вносили до парламенту й раніше.
За словами Върбанової, закони ухвалюють, коли треба врегулювати певні суспільні відносини, щоб люди жили в порядку, а установи працювали краще. Текст «Відродження» вона порівняла з політичною чи програмною декларацією, а не з майбутнім законом: у ньому багато декларацій і нічого конкретного. Також незрозуміло, який державний орган виконуватиме те, що за проєктом держава «має» робити. Головна проблема, за її словами, в тому, що законопроєкт написали некомпетентно.
Автори законопроєкту стверджують, що мову треба охороняти. Върбанова вважає, що так ми захищаємося від вигаданого ворога. Вказувати на ворогів — відомий прийом, зазначила вона. Імовірно, як ворога вони бачать «колективний Захід», головного ворога «Відродження», прямо чи опосередковано.
Върбанова також вважає, що у XXI столітті не можна стверджувати, ніби заборона перекладу іноземною мовою підвищує авторитет рідної. За її словами, Болгарію і болгар зрозуміють та оцінять тоді, коли інші розумітимуть мову, якою ми їм пояснюємо себе. Сьогодні це англійська. Болгарська мова ніколи не була застиглою: вона жваво розвивалася, а її норми змінювалися протягом історії. Тому спроба вмістити її в статті й частини статей не враховує, що мова дуже динамічна, пояснила мовознавиця.
Законопроєкт передбачає Консультативну раду з питань мови. На думку мовознавиці, вона не потрібна. Рада писатиме доповіді, висновки й рекомендації, які нікого ні до чого не зобов’язують. Тому вона буде марною, сказала Върбанова.
«І дуже тривожно, навіть, сказала б, небезпечно, що частина наших депутатів, очевидно, не може оцінити власний рівень компетентності», — заявила Върбанова.
На її думку, депутат, який не є фахівцем у певній галузі, має звернутися до спеціаліста. Її непокоїть якість законів і в інших сферах, де вона сама не фахівчиня. Тривожить її й те, що законопроєкт внесли без фахової редакції та правок. Вона нагадала слова професора Софійського університету Владислава Міланова: хто пише закон про мову, той передусім мусить знати закони мови. У цьому випадку це не так, сказала Върбанова.
Автори від «Відродження» на словах піклуються про мову й хочуть захистити її від чужих посягань, але не знають її правил, вважає мовознавиця. За її словами, мову захищають, коли знають її та дотримуються її правил, коли підтримують культуру або принаймні не заважають їй, а освіта якісна й відповідає потребам. «Мову люблять і захищають на ділі», — додала Върбанова.