Європейське космічне агентство (ЄКА) 12 листопада 2026 року оприлюднило першу велику партію даних телескопа Euclid. Вона має назву DR1-Foundation. У ній — близько 13 місяців спостережень і 1900 квадратних градусів неба. Це приблизно 14% площі, яку місія планує оглянути за шість років. Готової тривимірної карти в партії немає. Є матеріал, з якого карту робитимуть. Повний перший пакет даних (DR1) заплановано на середину 2027 року.
Дані зібрали з весни 2024 до весни 2025 року. Загальний обсяг — близько 1,7 мільйона гігабайтів, тобто 1,7 петабайта. Попередня публікація охоплювала кілька днів спостережень приблизно на 60 квадратних градусах. Отже, площа зросла приблизно в 30 разів. Проєктна науковиця Euclid в ЄКА Валерія Петорино сказала, що агентство оприлюднило дані за понад рік для набагато більшої ділянки неба.
Каталоги галактик, лінз і квазарів
У каталогах — понад 900 мільйонів галактик, близько 15 000 кандидатів у сильні гравітаційні лінзи, понад 60 мільйонів кандидатів у квазари та спектри понад 160 мільйонів джерел. До них додали необроблені й калібровані зображення, спектри та великі мозаїки неба.
Мільйони галактик — не так нові відкриття, як об’єкти, записані в каталоги. Їх внесли після того, як програмні конвеєри обробили близько 10 000 наукових зображень. Ці конвеєри — наукові програми, які крок за кроком перетворюють необроблені дані на впорядковані результати. Вони працюють в обчислювальних центрах Європи та США. Німецький центр наукових даних — один із них.
Гравітаційна лінза виникає, коли масивна галактика згинає світло віддаленішого об’єкта за нею й спотворює його. Такі лінзи допомагають зважити галактику разом із темною матерією та простежити розширення Всесвіту. За словами ЄКА, це найбільший каталог лінз досі. Він більший за всі попередні разом узяті.
Лінзи й квазари — це кандидати, а не підтверджені об’єкти. Квазари — дуже яскраві ядра далеких галактик. Системи машинного навчання позначають імовірні лінзи. Потім їх переглядають добровольці, а після них — експерти. Підтвердження дають спостереження іншими телескопами. Тому кількість — це верхня межа очікуваного, а не остаточне число.
Відстані визначають за спектрами
Знімки показують положення й форму кожної галактики, але не відстань до неї. Відстань дає спектроскопія — метод, за якого світло розкладають на довжини хвиль. Телескоп шукає лінію водню-альфа, яку випромінюють хмари, де народжуються зорі. За нею обчислюють, як далеко галактика. Коли відомі відстані до багатьох галактик, пласке зображення стає тривимірним. Воно показує, як матерія розподілена в космічній павутині з ниток і скупчень.
Спектри в пакеті ще треба перетворити на надійні відстані. Лінзи й квазари чекають перевірки. Ці кроки потребують часу. Яскравість треба вимірювати дуже точно, а обробка стількох даних навантажує обчислювальні центри. Калібрування — це усунення похибок приладу й перетворення даних на фізичні величини. Його координують Міша Ширмер і Кері Патерсон з Інституту астрономії Макса Планка. Ширмер пояснює, що в роботу входить і перевірка того, чи змінюються властивості телескопа з часом.
Слабке лінзування й космічна павутина — у DR1
Вимірювань слабкого гравітаційного лінзування в цій партії немає. Під час такого лінзування легкі спотворення форм галактик показують, де розташована невидима матерія. Немає й аналізу космічної павутини. Їх заплановано для повного DR1. Причина — час на обробку й перевірку таких продуктів на величезній площі. Тому пакет не дає й нових обмежень для темної енергії та темної матерії. Тривимірної карти в ньому теж немає. Її очікують 2027 року.
Проф. Йохен Веллер, керівник кафедри космології Мюнхенського університету, вважає, що дані — крок до розуміння, чому розширення Всесвіту прискорюється. Ця загадка цікавить фізиків майже 30 років. Його колега Мартін Кюммель вважає, що дані можуть написати цілком новий розділ у спостережній астрономії.
Доступ відкритий через платформу Euclid Data Space від ЄКА. Результати першого року описано в 26 статтях, поданих до журналу «Astronomy & Astrophysics».