Запечатані гробниці віком 2000 років із золотими артефактами виявлені поблизу Александрії

Міністерство туризму та старожитностей Єгипту повідомило в суботу про відкриття "18 нових греко-римських гробниць" на археологічній ділянці Марина-ель-Аламейн, розташованій приблизно за "100 кілометрів на захід від Александрії" на узбережжі Середземного моря. Серед вражаючих знахідок — "запечатаний гранітний саркофаг" довжиною близько "2,5 метра", який, за попередніми даними, не відкривався близько "двох тисяч років", а також "24 золоті предмети", покладені в рот покійних як частина давнього поховального обряду.

Гробниці, запечатані з античності

Розкопки під керівництвом єгипетського археолога "Еман Абдель-Халік" виявили "11 гробниць, висічених у скелі" із середньою глибиною близько "восьми метрів", а також "сім наземних гробниць", збудованих із вапнякових блоків. У частині поховальних камер кам'яні запечатувальні плити були знайдені "непошкодженими", що свідчить про те, що до них не було втручання з античних часів.

Гранітний саркофаг із збереженою кришкою містив "кісткові рештки", які наразі аналізуються фахівцями. Поруч із ним археологи також знайшли "фрагменти гіпсової статуї сфінкса", що доповнює картину багатого символічного оформлення некрополя.

Золоті "язики" та поховальні дари

Серед виявлених артефактів є "цілі та майже цілі керамічні посудини, амфори, олійні лампи, тарілки, вапнякові вівтарі та чаші", а також архітектурні елементи, що належать до самих гробниць. Особливе враження справляють "24 золоті пластини", знайдені в роті кількох похованих.

Ці пластини відповідають обряду, відомому як "золотий язик", пов'язаному з уявленнями про потойбічне життя в греко-римський період. Вважається, що "золотий язик" мав забезпечити душі здатність говорити у світі богів і захищати себе перед суддями у потойбіччі.

Загублене портове місто знову виходить на світло

Нове відкриття збільшує загальну кількість відомих гробниць на цьому місці до "44" з моменту, коли Марина-ель-Аламейн було ідентифіковано у "1986 р." під час будівельних робіт. Археологи вважають, що об'єкт відповідає стародавньому портовому місту "Левкаспіс", що процвітало від елліністичної епохи до візантійського періоду.

Місто було важливим торговельним і культурним пунктом на середземноморському узбережжі, а нові гробниці та артефакти дають повнішу картину життя і поховальних практик місцевого населення в цей тривалий період.

Паралельне відкриття у візантійському селищі в оазі Дахла

Повідомлення про знахідки поблизу Марина-ель-Аламейн було зроблено паралельно з інформацією про інше значне відкриття — добре збережене "житлове селище візантійської епохи" в Західній пустелі Єгипту, в "оазі Дахла". Там археологи знайшли близько "200 фрагментів кераміки з написами коптською та грецькою мовами", "бронзові монети" з портретами візантійських імператорів та "золоті монети", що датуються періодом правління імператора "Констанція II" (337–361 рр. н. е.).

Ці знахідки доповнюють картину культурних зв'язків між Єгиптом та рештою середземноморського світу в пізній античності та ранньому християнстві.

Широкий контекст: Марина-ель-Аламейн як перехрестя культур

Марина-ель-Аламейн є об'єктом археологічних досліджень з "1990-х років". Пам'ятка включає великі залишки портового міста, що існувало з "II століття до н. е." до "VI століття н. е.". Міністр туризму та старожитностей "Шеріф Фатхі" визначив останні знахідки як важливі для "глибшого розуміння ролі цього місця як культурного перехрестя" між Стародавнім Єгиптом та середземноморським світом загалом.

Запечатані гробниці, золоті "язики" та багатий набір поховальних дарів показують, як місцеві громади поєднували єгипетські та греко-римські традиції, поки портове місто слугувало воротами між пустелею, Нілом та Середземним морем.