У далекій північній частині Фінляндії водолаз Даан Якобс випливає через ополонку в товстому льоду замерзлого озера, намагаючись перевести подих після 45‑хвилинного занурення на глибину близько восьми метрів. "Видовище захоплююче", – ділиться Якобс, консультант з біорізноманіття з Нідерландів, після спуску на початку місяця до віддаленої біологічної станції за Полярним колом.

Він є частиною зростаючої групи вчених і дослідників, які записалися на курс полярного наукового пірнання, організований Фінською академією наукового пірнання на біологічній станції "Кілпісярві" при Гельсінському університеті. Програма, що стартувала у 2024 році, навчає вже досвідчених водолазів працювати під арктичним та антарктичним льодом – навички, якими, на думку експертів, наразі володіють лише кількасот людей у світі.

Перегони з часом на тлі льоду, що тане

Актуальність ініціативи очевидна. Морський лід в Арктиці досяг свого щорічного максимуму 15 березня – 14,29 млн кв. км – значення, яке зрівнює рекордно низький максимум за останні 48 років супутникових спостережень, на одному рівні з показником 2025 року, свідчать дані NASA та Національного центру даних по снігу та льоду. Загальний об'єм морського льоду в Арктиці у березні 2026 року є найнижчим в історії вимірювань – приблизно на 15% нижчим за рівні середини березня 2024 року.

Арктика нагрівається приблизно в чотири рази швидше, ніж у середньому по планеті, що порушує кліматичні моделі та скорочує площі морського льоду – життєво важливі для білих ведмедів і для цілих морських екосистем. "Оскільки лід тане так швидко, ми повинні відправити туди більше людей, провести більше наукових досліджень, щоб краще зрозуміти, що відбувається", – каже морський біолог Ерік Вурц, один з інструкторів курсу. "Ми повинні зробити більше, і ми повинні зробити це швидко, щоб врятувати цю унікальну екосистему в Арктиці, а також в Антарктиці."

Чому роботи не можуть замінити водолазів

Незважаючи на прогрес у робототехніці, люди-водолази залишаються незамінними під полярним льодом, підкреслює Саймон Морлі, морський біолог з Британської антарктичної служби. Тягання сіток по морському дну зруйнувало б крихкі місця існування, а дистанційно керовані підводні апарати зазвичай можуть збирати лише по одному зразку за раз.

"Водолаз може спуститися, зібрати 12 морських їжаків, помістити їх у сітку і не пошкодити решту системи", – пояснює Морлі. На його думку, саме здатність людини на місці оцінити ситуацію та діяти точно робить наукове пірнання таким цінним інструментом, який не може бути повністю замінений машинами.

Інтенсивне навчання в екстремальних умовах

Кожна 10‑денна сесія академії навчає близько дюжини водолазів, а великий інтерес змусив організаторів додати другу щорічну сесію. Учасники приїжджають з різних сфер – від морської біології та екології до наукової фотографії та документального кіно. Під час курсу цього місяця група пірнає під лід товщиною близько 80 сантиметрів у воду, температура якої трохи вище точки замерзання, в той час як наземні команди борються з вітром, який може спричинити обмороження за лічені хвилини.

Каролін Чен – науковий водолаз та асистент з Німеччини – розповідає, як вона зупинилася під водою, щоб спостерігати, як сонячне світло пробивається крізь лід. "Знизу вгору виглядає неймовірно", – каже вона. "Постійно змінюється, як північне сяйво." Для Чен та її колег саме ці миті нагадують, чому важливо інвестувати час, ризик та зусилля у розуміння та захист світу, що швидко змінюється, полярного світу.