Білий карлик HS 0209+0832, можливо, має планету, що утворилася з речовини, яку зоря викинула, коли вмирала. Поки що це лише кандидат. Про планету судять за хімічним складом зорі та слабким сигналом, що повторюється. Безпосередньо її ніхто не бачив.

Телескоп «Габбл» зняв ультрафіолетовий спектр цієї зорі ще 1999 року. Спектр розкладає світло на кольори, а темні смуги в ньому показують, які елементи є в атмосфері. Близько 100 таких ліній тоді залишилися нерозпізнаними. Команда на чолі з Джеймі Вільямсом з Уорикського університету переглянула архівні дані з оновленою базою ліній. Вчені встановили, що багато з цих ліній належать ніобію. Стаття вийшла в журналі «Nature Astronomy» 5 жовтня 2026 року.

Ніобій в атмосфері HS 0209+0832

Білий карлик — це залишок зорі, яка скинула зовнішні шари. HS 0209+0832 розташований приблизно за 270 світлових років від нас, у сузір'ї Кита. Йому близько 5 мільйонів років, тобто він молодий і дуже гарячий. Метали в атмосфері такої зорі зазвичай походять зі зруйнованих планетних тіл.

Склад тут незвичний. Ніобію у понад 1000 разів більше, ніж на Сонці. Серед 33 інших білих карликів із металевими домішками його не знайшли в жодного. У спектрі розпізнали 5 ліній двічі йонізованого ніобію та 57 ліній тричі йонізованого.

Є мідь і цинк, а кремнію та заліза мало. Нікелю щонайменше вдвічі більше, ніж заліза. На Сонці, Землі та в первинних метеоритах співвідношення інше. Така суміш не схожа ні на що відоме в Сонячній системі.

Ніобій утворюється, коли ядра повільно захоплюють нейтрони. Це відбувається переважно всередині деяких червоних гігантів. За словами авторів, вітер з останньої гігантської фази зорі був насичений такими елементами. З нього утворився диск, а з диска виріс газовий гігант. Модель передбачає більше ніобію, нікелю, міді та цинку. Кисню, кремнію, кальцію й заліза майже не змінюється. Планета має втрачати атмосферу під спекою зорі, а випарувана речовина падає на неї.

Періодичний сигнал і слабкі місця моделі

Супутник TESS помітив слабку зміну яскравості зорі з періодом 4,399 доби. Вона становить близько 0,12 відсотка. Типове обертання білого карлика триває близько 1,25 доби, тож це не обертання самої зорі. Якщо це планета, такий період відповідає газовому гіганту на відстані близько 0,04 астрономічної одиниці від зорі, тобто приблизно 6 мільйонів кілометрів. Одна сторона такого гіганта там гарячіша за іншу. Автори допускають й інше пояснення: кометоподібний хвіст від гіганта, що випаровується, який проходить перед зорею.

Згідно з підписом до першого рисунка в статті, модель погано відтворює незвичну структуру лінії йонізованого гелію He II. Це може бути через додаткове поглинання світла навколозоряним газом.

Аналіз інших авторів указує ще на три відкриті питання. Стронцій, який очікують разом із ніобієм, не знайшли. Колишнього супутника зорі, який міг би повернути речовину на орбіту, також не виявили. До того ж не виключено, що на ядрі першого покоління, яке вціліло, утворився новий атмосферний шар.

Вільямс називає планету найрозумнішим поясненням, але визначає її як кандидата, що чекає підтвердження. Зіфань Лінь з Університету Вашингтона в Сент-Луїсі в дослідженні не брав участі. Він вважає, що досі цей процес був радше припущенням, а тепер уперше з'явився доказ. Про те, чи вціліє планета, Вільямс каже: «Якщо планета другого покоління там є, думаю, вона, імовірно, вціліє».

Упродовж наступних кількох років Вільямс планує за допомогою «Габбла» дослідити, як утворюються такі планети, як часто вони трапляються і як змінюються.