Археологи виявили сліди виробництва розкішних скляних виробів у південно-західній частині середньовічного міста Русокастро. Знахідка показує, яким було життя у фортеці протягом XIII та на початку XIV століття.

Команда знайшла каміння з залишками скла, відходи самого виробництва та уламки готових виробів. Виявлено й сировину — фрагменти форм зеленого та синього кольору. За словами археологів, знахідки розташовані зовсім поруч із майстернями, де колись виготовляли браслети, лампадки та інший скляний посуд. Згідно з наразі зібраними даними, ремісничі ательє в Русокастрі працювали саме у XIII столітті та на самому початку XIV.

Скловиробництво загалом є значно давнішим ремеслом. Перші його сліди походять із Месопотамії та Єгипту — приблизно за 3-2 тисячі років до нової ери. Справжній прорив стався близько I століття до нової ери, коли сирійські майстри винайшли трубку для видування. Завдяки їй виробництво суттєво подешевшало, і скляні предмети перестали бути розкішшю лише для багатих — вони стали доступними і простим людям. Протягом пізньої античності та середньовіччя провідним виробником розкішного скла — для церковного начиння, для вікон — була Візантія. А наприкінці XIII століття прославилося й венеціанське скло з острова Мурано, де в той час працювало до 8000 людей.

Щоб отримати скло, чистий кварцовий пісок, соду та вапняк потрібно нагріти приблизно до 1400-1600 градусів. Однак саме формування предметів відбувається за значно нижчої температури — між 600 і 800 градусами. Наразі археологи вважають, що в Русокастрі майстри не плавили пісок самостійно, а працювали з готовим склом, привезеним ззовні.

Сліди подібного виробництва є й в інших місцях на болгарських землях — у Преславі, Тирново, Береєта, інших. Однак дані з Русокастро додають ще один доказ того, що місто було великим виробничим центром у XIII і XIV століттях.

Розкопки проводить Регіональний історичний музей — Бургас, а фінансують їх Рада міністрів Республіки Болгарія та громада Камено.

Із цього року Русокастро внесено до списку пріоритетних для Болгарії археологічних об'єктів для потреб національного культурного туризму.