Ранули, відомий також як Вовчанове кале й Ватрохи, — давнє укріплене місто над гирлом Ропотамо, у заповіднику «Ропотамо». Це одне з найбільших і найстаріших укріплених міст на південному сході Болгарії та одне з найзагадковіших.

Люди жили тут тисячоліттями — від фракійців до гайдуків Вовчана воєводи.

Щоб зберегти дику природу, у заповіднику заборонили або сильно обмежили важкі земляні роботи та інше втручання людини. Тому про місто знають переважно з оглядів місцевості та пробних шурфів.

Фортеця лежить за 3 км на північ від Приморська, на вершині під назвою Левина голова. Висота вершини — близько 200 м над рівнем моря. Скелястий пагорб укритий зеленими деревами. Скелі мають 65–70 млн років і утворені із сієнітів Росенського палеовулкана. Заповідник суворо охороняють, а руїни заховалися в густому лісі.

Повз місто йшла брукована антична дорога від Анхіало (Поморіє) до Константинополя. Фортеця займає близько 30 декарів (30 000 кв. м).

За способом кладки дослідники відносять стіну й найдавніші будівлі, що вціліли, до XVI–XIV століть до н. е. Це критомікенська епоха, до якої належить і Перперикон. Фракійці складали величезні кам'яні блоки без розчину.

Життя на вершині було ще за тисячоліття до великого будівництва. Але саме будівництво знищило значну частину знахідок. Найдавніша знайдена кераміка датується часом Троянської війни. За словами дослідників, місто виникло тут завдяки сприятливому кліматові та рельєфу.

За одним із припущень, місто заснували скірміани — фракійське плем'я відомих рудокопів зі Странджі. Воно було резиденцією й замком місцевого фракійського володаря. Поблизу є святилище Беглик-Таш. Імовірно, жрець цього святилища жив у Ранулі.

Дослідження вказують на печеру під Левиною головою. До неї важко дістатися, а завглибшки вона близько 5 метрів. За їхніми даними, це було фракійське святилище, де проводили обряди родючості. Схоже святилище — Утроба в Родопах.

За римських і візантійських часів Ранулі був торговим і портовим центром на узбережжі. У Середньовіччі він і далі лишався сильним центром краю. З того часу збереглися руїни одноапсидної церкви та кераміка зі сграфіто XII–XIV століть. На італійських морських картах кінця XIV — початку XV століття гирло позначене як укріплений порт Ропотамо. Над ним на картах видно також укріплене портове поселення.

За османських часів цивільне населення залишило місто. У XVIII–XIX століттях Вовчан воєвода зробив із фортеці своє сховище й штаб. Звідси й назва пагорба — Вовчанове кале.

Неподалік, в урочищі Саліхлер, археологи знайшли золотий скарб часів Олександра Македонського. Місцева легенда розповідає, що в кале на вершині Левиної голови є глибокий таємний колодязь. Він повний золота з турецького корабля, який заманили в річку й підпалили.