Нобелівський лауреат з фізики: людство має "35-річний період напіврозпаду"

Девід Гросс, лауреат Нобелівської премії з фізики 2004 року за відкриття асимптотичної свободи, дав похмуру оцінку майбутньому цивілізації в недавньому інтерв'ю. На його думку, ймовірність того, що людство проіснує ще 50 років, є "дуже малою", а ризик ядерної війни окреслює горизонт приблизно в 35 років.

"Останнім часом я приділяю частину свого часу тому, щоб пояснювати людям... що ймовірність того, що ми проживемо ще 50 років, дуже мала", - каже Гросс в інтерв'ю "Live Science". "Через загрозу ядерної війни у вас є близько 35 років".

85-річний теоретичний фізик, який працює в Інституті теоретичної фізики "Кавлі" при Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, зробив цю заяву незабаром після того, як його було оголошено лауреатом Спеціальної премії "Breakthrough" з фундаментальної фізики за 2026 рік – приз у 3 млн. доларів за "видатний внесок у теоретичну фізику протягом усього його життя: від сильної взаємодії до теорії струн".

Зростаюча ядерна загроза

Гросс сформулював своє попередження у ймовірнісних категоріях, назвавши 35 років "періодом напіврозпаду людства" - тобто шанс, що людський вид зникне в цьому інтервалі, становить близько 50 відсотків. Його розрахунок базується на оцінці, що річна ймовірність ядерного конфлікту приблизно подвоїлася - приблизно з 1% до приблизно 2% на рік.

Цей тип попереджень не є новинкою для Гросса. У жовтні 2025 року він разом з іншими нобелівськими лауреатами підписав декларацію із закликом запобігти ядерній війні, в якій зазначається, що ризик використання ядерної зброї досяг найвищого рівня на сьогодні. У документі міститься заклик до Росії та Сполучених Штатів домовитися про нову угоду, яка замінить Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (Новий СНО), термін дії якого закінчився в лютому 2026 року.

Перегони між фізикою та виживанням

В одному несподіваному паралелі між справою свого життя та екзистенціальними тривогами Гросс дійшов висновку, що найбільшою перешкодою для створення єдиної теорії квантової гравітації може бути не наукова складність, а питання про те, чи буде у людства час, щоб її досягти. Протягом десятиліть він працював над теорією струн як провідною кандидатурою для об'єднання гравітації з трьома іншими фундаментальними взаємодіями, описаними Стандартною моделлю – теоретичною рамкою, яку він допомагає завершити у 1973 році, коли разом із Франком Вілчеком відкрив асимптотичну свободу – принцип, що лежить в основі квантової хромодинаміки.

Кар'єра, рушієм якої є цікавість

При отриманні нагороди "Breakthrough Prize" Гросс підкреслює, що цікавість залишається двигуном наукового прогресу, і розповідає, що продовжує досліджувати фундаментальні питання про походження Всесвіту та природу простору та часу. Його шлях до фізики почався в підлітковому віці з книги з популярної науки від Альберта Ейнштейна з особистим автографом, яку він отримав у подарунок.

Сьогодні, після шести десятиліть, присвячених вивченню найглибшої структури матерії, Гросс зіткнувся з набагато більш нагальним питанням – не як влаштований Всесвіт, а чи залишиться хтось, хто зрозуміє відповідь.