Економічний парадокс: Рекордне зростання, низьке безробіття та відчуття бідності

Якщо економіка була автомобілем, табло "Болгарія" АТ в кінці 2025 року мало б показувати ідеальні значення: повний газ, високі обороти і майже жодних аварійних ламп. Але якщо запитати пасажирів на задньому сидінні – мільйони працюючих болгар – вони скажуть вам, що їзда нерівна, а паливо (гроші в їхніх кишенях) закінчується надто швидко. Цей дисонанс між "відмінними" таблицями фінансового міністерства і "порожніми" кошиками в супермаркеті є великим парадоксом року, що минає.

Макро-диво: Коли цифри говорять, але ніхто не слухає

Будемо чесні – економічна команда держави має чим похвалитися. Дані Національного статистичного інституту (НСІ) за третій квартал 2025 року більш ніж оптимістичні: зростання ВВП на 3.2% в річному вираженні. Для порівняння, "стара Європа" (Німеччина і Франція) бореться з анемічним зростанням близько нуля. Болгарська економіка не просто наздоганяє, вона спринтує.

Ще більш вражаючою є ситуація на ринку праці. Безробіття на історичному мінімумі, а бізнес буквально благає про кадри. Теоретично, це має бути "Золоте століття" робітника – час, коли він диктує правила і зарплати ростуть.

Прихована інфляція та "життєва зарплата"

Чому тоді відчуття несправедливості настільки загострене? Відповідь криється в структурі цього зростання. Згідно з останніми аналізами КНСБ, "зарплата для утримання" (living wage) зростає швидше за реальні доходи більшості. Станом на вересень 2025 року один працюючий, який живе сам, потребує понад 1547 лв. нетто тільки для покриття своїх базових потреб. Тривожна статистика показує, що близько 60% болгар ще не досягають цього порогу.

Тут ми стикаємося з феноменом "Greedflation" (жадібність + інфляція). Тоді як офіційна інфляція приборкалась до однозначних значень, ціни на продукти харчування залишилися на рівнях піку кризи, а в деяких випадках продовжили повзти вгору. Прибутки великих рітейлерів та енергетичних компаній відзначають рекорди, тоді як купівельна спроможність домогосподарств стагнує. Болгарин не бідніший як сума в левах, але лев у його кишені (скоро євро) купує менше якості життя.

Дві Болгарії: Софія проти інших

Макроуспіх має і чітку географічну адресу. Якщо розділимо країну, то побачимо, що "європейська" економіка існує в основному в Софії, Пловдиві та по осі Варна-Бургас. Там IT сектор, аутсорсинг та індустрія генерують доходи, порівнянні з середньоєвропейськими.

Але в малих населених пунктах картина інша. Коефіцієнт Джині (вимірник нерівності), цитований Євростатом, продовжує ставити Болгарію в негативний топ рейтингу в ЄС з понад 35 пунктів, при середньому рівні для союзу близько 30. Прірва між найбагатшими 20% і найбіднішими 20% не зменшується, незважаючи на рекордний ВВП. Це створює соціальну напругу, яку ніякий "інвестиційний рейтинг" не може замазати.

Євро: Не проблема, а частина рішення

Легко в цій ситуації звинуватити "Європу" або майбутнє прийняття євро. Але правда в тому, що без європейської інтеграції ситуація була б катастрофічною. Європейські фонди та інвестиції є рятувальним поясом, який тримає багато регіонів над водою. Входження в Єврозону з 1 січня 2026 року принесе нижчі відсотки для бізнесу і, що важливіше – світло на ціноутворення. Коли ціна молока в євро і порівнюється безпосередньо з ціною в Греції або Німеччині, спекуляція стане набагато важчою.

Висновок

Болгарія входить в 2026 рік як держава парадоксів: багата казна, зростаючий бізнес і бідні працюючі. Економічне зростання є, але механізм його справедливого розподілу зламаний. Завдання перед політиками і бізнесом вже не як досягти зростання – воно є фактом. Завдання в тому, як це зростання зійде з макроекономічних таблиць до холодильника кожної болгарської сім'ї. Тому що успіх, який не відчувається людьми, є просто статистикою.