Сьогодні, 19 жовтня, Церква вшановує святого Івана Рильського Чудотворця, небесного покровителя болгарського народу. За житієм, ця дата пов'язана з перенесенням його мощей до Середця, нинішньої Софії. Цього дня в Болгарії також відзначають День болгарського лікаря.

Болгари шанують його як найвеличнішого святого й захисника всього народу. Він заснував Рильський монастир, найвідомішу обитель у Болгарії, і став його першим ігуменом.

Святий народився близько 876 року в Скрино, селі в Осоговських горах поблизу річки Струма. Цьогоріч виповнюється 1150 років від його народження і 1080 років від смерті.

За житієм, батьки Івана були побожними людьми й змалку виховували його у вірі. Після їхньої смерті юнак роздав майно бідним і хворим. Він пішов послушником у сусідній монастир, а згодом став ченцем.

Пізніше Іван залишив обитель і став жити відлюдником. Він збудував курінь на голій горі, постив, молився й харчувався дикими рослинами. Однієї ночі на нього напали розбійники, побили й прогнали. Іван оселився в глибокій печері й прожив там 12 років.

Його племінник Лука потай від батька вирушив шукати дядька, знайшов його й залишився з ним. Батько, брат Івана, розлютився й силоміць забрав сина. Відлюдник на колінах молився за порятунок хлопця. По дорозі до рідного села Луку вкусила змія, і він помер. Батько відчув провину й повернув тіло до печери. На прохання Івана хлопця поховали неподалік. Іван часто ходив до його могили.

Потім святий пішов у Рильську пустелю. Він жив у дуплі величезного дуба, їв траву й мешкав серед звірів, не бачачи людей. Вівчарі знайшли його, і до нього почали приходити люди з хворими. За житієм, багато хто з них одужав завдяки його молитвам.

Щоб бути на самоті, Іван піднявся вище в гори, до просторої печери біля величезної скелі. Там, одягнений у стару шкіряну одіж, він боровся зі спокусами й стихіями природи.

Цар Петро дізнався про нього, попросив про зустріч і надіслав золото та плоди. Іван узяв плоди, а золото повернув. Від зустрічі відмовився, але написав цареві листа про те, що потрібно цареві й державі.

Навколо відлюдника зібралися послідовники й збудували монастир. Спочатку храм був у печері, де жив святий. Перед смертю Іван залишив учням письмовий заповіт: «Новохрещених людей із рідного вам народу утверджуйте у вірі й навчайте їх відмовлятися від негідних поганських звичаїв і злих вдач».

Він помер 18 серпня 946 року, у віці 70 років. Ченці поховали його в печері.

За переказами, через десятиліття святий з'явився учням і попросив перенести його мощі до Середця. Коли відкрили могилу, тіло було нетлінним і пахучим. 19 жовтня мощі з почестями перенесли до міста. Відтоді його пам'ять вшановують цього дня.

У Софії мощі спершу зберігали в церкві святого великомученика Георгія Побідоносця, потім — у церкві святого апостола й євангеліста Луки. У XII столітті побожний і заможний болгарин збудував кам'яну церкву на честь святого, і мощі перенесли туди. Навколо неї виник монастир. Там люди знаходили зцілення, розраду й підтримку.

1183 року Софію захопив король Бела III. Його угорці забрали мощі до своєї столиці Гран, нинішнього Естергома. Через чудеса, що траплялися в Угорщині, угорці вирішили повернути мощі на батьківщину святого. Через 3 роки їх із багатьма дарами повернули до Софії. Король прикрасив ковчег золотом.

1195 року цар Асень I урочисто переніс мощі до Великого Тирнова, тодішньої столиці. Нині вони знову в Рильському монастирі.