Бідні родини часто не мають оформленого житла або не можуть довести право власності. Без цього перейти на альтернативне опалення важко. Про це сказали експерти на конференції в Софії про чистоту повітря й енергетичну бідність.

На конференції представили висновки аналізу за проєктом «Зменшення забруднення для бідних громад у Софії — етап адвокації». Проєкт виконує «Траст соціальної альтернативи» за підтримки світової ініціативи Breath Cities. Він має зробити повітря чистішим у столичному кварталі «Факултета».

За аналізом, енергетична бідність у Болгарії залежить не лише від доходів, а й від житла. Багато перешкод у доступі до програм виникає через житловий статус людей, а не через закони в енергетиці. Тому автори пов'язують чисте опалення з відсутністю сучасної житлової стратегії.

У 2024 році під ризиком бідності або соціального виключення була 30,3% населення Болгарії, свідчать дані аналізу. Далі в ЄС ідуть Румунія з 27,9% і Греція з 26,9%.

На думку аналітиків, Болгарія належить до країн, де кліматична політика напряму впливає на життя людей. Кожне подорожчання енергії та пального зачіпає значну частину населення. Багато хто й так живе поблизу межі матеріальної безпеки або нижче неї.

Ці системи між собою не пов'язані, сказала Даніела Михайлова, керівниця правничої програми об'єднання «Ініціатива рівних можливостей». Енергетична, соціальна й житлова політика, а також міська влада діють кожна сама по собі, додала вона.

Виконавча директорка Breath Cities Сесілія Вака Джонс розповіла, що хотіла з'ясувати у «Факултеті». Зокрема, чи бачать люди користь від альтернативного опалення і чи знають, як воно може покращити їхнє життя.

Щоб замінити пічки на твердому паливі й покращити умови життя, потрібен цілісний підхід, заявила Джена О'Кіф, голова правління фонду «Траст соціальної альтернативи». Кожна дитина, на її думку, має жити в теплому й чистому домі.

За висновками проєкту, успіх програм не слід міряти лише кількістю замінених обігрівачів і заощадженою енергією. Фахівці пишуть, що «кліматичний перехід буде соціально стійким, лише якщо держава визнає: енергетична бідність — не периферійна соціальна проблема, а структурний ризик».