ЄС скорочує бідність повільніше, ніж потрібно, щоб досягти своїх цілей до 2030 року. Брюсселю треба діяти швидше й охопити більше людей, насамперед заради дітей, заявила виконавча заступниця голови Європейської комісії Роксана Мионзату. Вона говорила на дебатах високого рівня в Європейському економічному і соціальному комітеті (ЄЕСК).

Дводенна пленарна сесія комітету в Брюсселі почалася в середу. Серед її тем — технологічний суверенітет, бідність і доступ до житла.

Передісторія: У Брюсселі на засіданні ЄЕСК обговорюють цифрову незалежність ЄС і бідність

У 2019–2025 роках кількість людей, яким загрожує бідність або соціальна ізоляція, в ЄС зменшилася на 3,5 млн. До 2030 року їх має стати щонайменше на 15 млн менше, ніж у 2019-му. Серед них мінімум 5 млн — діти. «Правда в тому, що ми відстаємо», — сказала Мионзату.

Вона закликала оцінювати це скорочення з огляду на пандемію, енергетичну кризу та високу вартість життя. Найбільше від них постраждали найвразливіші. За її словами, те, що вдалося досягти, — результат заходів ЄС, держав і регіонів щодо доходів, робочих місць і доступу до соціальних послуг. Якщо ці заходи не стануть ширшими й швидшими, цілей до 2030 року буде дуже важко досягти, попередила вона.

Мионзату назвала стратегію ЄС проти бідності лише початком складного процесу. Його успіх залежить від спільної роботи. Довгострокова мета — щоб Союз допоміг державам викоренити бідність до 2050 року. Європейські рішення, наполягала вона, мають стати конкретними діями, які доходять до людей на місцях.

Перший пріоритет — діти. Вони мають отримувати освіту, догляд і базові послуги, а кожна дитина в скруті — підтримку. Комісія хоче посилити Європейську гарантію для дітей, щоб нерівність із раннього віку не тягнулася в доросле життя. Мионзату пояснила, що кількість дітей, яким допомогли, сама по собі не свідчить про успіх. Доступний догляд за дітьми дає матерям змогу працювати й приносити дохід у сім’ю, сказала вона.

Другий пріоритет — люди, яким важко вийти на ринок праці. З липня з європейськими соціальними партнерами тривають консультації щодо них. Приблизно кожен десятий працівник у Європі страждає від бідності, а між країнами різниця велика. Наступного року Комісія разом із державами та соціальними партнерами підготує з цього питання рекомендації. Вона врахує особливості кожної країни.

Тим, хто не може працювати й живе на соціальні виплати, Брюссель хоче прибрати перешкоди на шляху до допомоги. Наступного року Комісія видасть збірник добрих практик. У 2027 році вона заохочуватиме держави обмінюватися досвідом: чи вистачає пенсій і як підтримувати літніх людей, адже населення старіє. Житло також є частиною боротьби з бідністю, сказала Мионзату.

Комісія й надалі зустрічатиметься двічі на рік з людьми, які живуть або жили в бідності. Так вона перевірятиме, чи працюють рішення. За словами Мионзату, їхній досвід допомагає знаходити прогалини. Брюссель збирається створити коаліцію проти бідності з компаній, благодійників та інших партнерів, зокрема європейських фінансових установ. Мета — більше інвестицій і точніше спрямованих. Також незабаром з’явиться меморандум про взаєморозуміння між Комісією та ЄЕСК. Мионзату пов’язала його з конкретними зобов’язаннями за стратегією.

Дискусія називалася «Подолання бідності до 2050 року: виконання нашої спільної відповідальності». У ній взяли участь європейські інституції, національна влада й громадські організації. Вони обговорили дитячу бідність, підтримку працівників із низькими доходами та гроші на соціальні програми в наступному довгостроковому бюджеті ЄС.

Голова комітету з питань зайнятості та соціальних питань Європейського парламенту Лі Андерссон вважає, що прогрес надто повільний. У відеозверненні вона сказала, що довіра до всього європейського проєкту залежить від того, як інституції відповідять на тривогу через ціни на їжу, опалення й оренду. «Не може бути надійної соціальної політики без економічної політики, яка справді це забезпечує», — заявила Андерссон. Вона наполягала, щоб Європейський соціальний фонд залишився окремим і став сильнішим, зі своїм бюджетом, управлінням і цілями. На її думку, дитяча бідність і безробіття серед молоді мають бути обов’язковим пріоритетом у національних програмах. Також, за її словами, потрібна більша участь місцевої влади, соціальних партнерів і громадських організацій.

Ірландський міністр соціального захисту, розвитку сільських районів і громад Дара Келлегер розповів у відеозверненні про досвід своєї країни. Бідність не подолати однією програмою чи короткостроковим рішенням. Потрібні довга стратегія і чітка звітність, сказав він. В Ірландії є дорожня карта соціальної інтеграції з 63 діями на урядовому рівні та 25 головними показниками. Її мета — щоб стійка дитяча бідність упала нижче 3 відсотків. Уряд стежить за виконанням разом із громадським і волонтерським сектором. Він звітує щокварталу й щороку вносить доповідь до парламенту. Так, за словами Келлегера, є постійний нагляд, а постраждалі громади можуть бути почутими.

Голова Європейської мережі боротьби з бідністю Карлос Сусіас назвав бідність структурною проблемою, що напряму залежить від політичних рішень. На його думку, стратегії треба міряти реальними змінами в житті людей. Сусіас попросив запровадити належні схеми мінімального доходу, доступне житло та соціальні цілі, узгоджені з наступною багаторічною фінансовою рамкою ЄС. Він наполягав, щоб люди, які живуть у бідності, брали участь у рішеннях. А політика, за його словами, має враховувати, що жінки вразливіші.

Продовження: Єврокомісія та Європейський економічний і соціальний комітет підписали меморандум про спільні дії проти бідності