Європейсько-японський апарат BepiColombo має вийти на орбіту навколо Меркурія 21 листопада 2026 року. Запустили його 19–20 жовтня 2018 року, тобто вісім років тому. Станом на 19 листопада маневру ще не виконали. В останньому офіційному повідомленні Європейського космічного агентства (ЄКА) від 29 жовтня досі названо цю дату. Спостереження почнуться не одразу після виходу на орбіту: ЄКА планує їх на квітень 2027 року.

Апарат створили спільно ЄКА та Японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA). Європейська частина — MPO, вона важить 1230 кг. Японська — Mio, її вага 255 кг. Третій модуль, перехідний, довіз їх сюди.

Дев'ять прольотів і слабка межа стійкості

У ЄКА пояснюють, що величезна гравітація Сонця ускладнює вихід апарата на стабільну орбіту навколо планети. За словами агентства, політ до Меркурія потребує більше енергії, ніж політ до Плутона. Апарат падає в бік Сонця й має скинути багато швидкості, перш ніж мала планета зможе його втримати.

Тому апарат виконав дев'ять прольотів: один біля Землі, два біля Венери та шість біля Меркурія. Останній був 8 січня 2025 року. Кожен проліт використовував гравітацію планети, щоб гальмувати апарат. За початковим планом шість прольотів мали знизити відносну швидкість до 1,84 км/с. Потім чотири останні тягові дуги, тобто тривалі періоди роботи іонних двигунів, мали зменшити її настільки, щоб Меркурій слабко «підхопив» апарат на краю свого гравітаційного впливу. У ЄКА називають це захопленням на «слабкій межі стійкості». Після цього потрібна лише невелика маневра, щоб вийти на першу орбіту приблизно 674 на 178 000 км. Так безпечніше, ніж одним сильним поштовхом.

Ці подробиці взято з початкового плану. В останньому повідомленні ЄКА немає розбивки дуг і немає швидкості для самого маневру. Тому не підтверджено, чи їх зараз саме чотири. За іншими даними, остання тягова дуга іонних двигунів закінчилася 15 червня 2026 року. Для наближення й виходу на орбіту працюватимуть хімічні двигуни MPO. Перехідний модуль відокремився 3 вересня 2026 року. 24 вересня MPO увімкнув двигуни на 8 хвилин 42 секунди й дав корекцію 11,4 м/с. Ще кілька невеликих корекцій заплановано до 21 листопада.

Двигуни без повної тяги та нова траєкторія

Спочатку апарат мав вийти на орбіту в грудні 2025 року. У квітні 2024 року електричні двигуни перехідного модуля перестали працювати на повну потужність. Інженери знайшли ймовірну причину за кілька місяців, але усунути її не змогли. Тяга лишилася нижчою за мінімум, потрібний для виходу на орбіту за старою схемою.

Замість ремонту команда з динаміки польоту розрахувала нову траєкторію. Четвертий проліт біля Меркурія пройшов на 35 км ближче до планети, ніж планували. Тому наступному польоту потрібно було менше тяги. Шість прольотів спрямували апарат новим шляхом. Прибуття відклали на 11 місяців, до листопада 2026 року. У ЄКА заявили, що основна наукова програма не змінилася.

Від розділення в грудні до перших даних

Після виходу на орбіту обидва апарати лишаються разом. 9–10 грудня 2026 року MPO і Mio розділяться. Mio піде на полярну орбіту з періодом близько 9,3 години. 16 грудня від MPO відокремиться ще й сонцезахисна конструкція MOSIF. Цю операцію команда відрепетирувала 29 жовтня. За даними ЄКА, Mio перебуватиме на висоті від 590 до 11 640 км і вимірюватиме магнітне поле та плазму. MPO знизиться на нижчу орбіту, щоб вивчати поверхню й надра планети. Інші джерела називають трохи інші висоти для Mio, тож ці числа приблизні.

MPO мають вивести на кінцеву орбіту від 480 до 1500 км з періодом 2,3 години до 10 березня 2027 року. Потім перевірятимуть прилади. Основна наукова фаза почнеться 6 квітня 2027 року. Одинадцять приладів MPO ввімкнули разом 15 вересня, і вони працюють нормально. Серед них інфрачервоний спектрометр MERTIS, який складає карту мінералів, і лазерний висотомір BELA, який вимірює рельєф, зокрема вперше в південній півкулі.

ЄКА оновлює свою сторінку новин про прибуття апарата. Якщо дата зміниться, агентство повідомить про це там.