У Центрі сучасного мистецтва й бібліотеці в Бургасі показують 30 знімків кінооператора й фотографа Асена Шопова, зроблених із рухом камери. Більшість кадрів в Болгарії виставляють уперше.

Минулої п'ятниці організатори повідомили, що «Фотографічні тижні — Бургас 2026» об'єднають сім виставок. Їх покажуть у місті з жовтня до початку грудня. Виставка Шопова — одна з них.

З чого все почалося: До початку грудня у Бургасі покажуть сім фотовиставок

Знімки зроблені за останні 10 років. Здебільшого це міські пейзажі Праги, Парижа, Португалії та Созополя, але не документальні: форми на них розчиняються у світлі, кольорі й настрої. На відкритті автора представив фотограф Іван Шехларов, його друг і колега.

Шопов рухає камерою, поки триває експозиція, тому обриси розмиваються, іноді майже до абстракції. Скільки спроб йому потрібно, він розповів БТА: «На кожен сюжет, який обираю, роблю по десять, іноді й понад двадцять експозицій. Одна-дві виходять». Чи картинка розмиється, чи розфокусується, за його словами, вирішує випадок, і в цьому якраз аналоговий момент. Відчуття аналогового процесу зберігає непередбачуваний результат, вважає фотограф.

Шопов прихильник аналогу, але знімає цифровою камерою, бо на плівці вийшло б надто дорого. Кольори обробляє у стандартній програмі. Якийсь час він робив суто абстрактні знімки з поляризованим світлом і складними техніками. Згодом знайшов власний почерк у русі камери та довгій експозиції.

Він народився 1961 року в Софії. Фотографії почав навчатися, щоб стати оператором. За його словами, це його перше кохання, але як сходинка до операторської професії. У фотографії він шукає вираз, відмінний від конкретності кіно.

До ВІТІЗ його не прийняли. Виш на три роки закрили, і Шопов поїхав до Чехословаччини. У Празі спершу вивчав монтаж, потім перевівся на операторську майстерність в Академії кіномистецтва FAMU. Дипломна робота — про зображальний стиль у фільмах Андрія Тарковського. Це один із його улюблених режисерів, який сильно вплинув на його візуальний смак.

Дитиною він три роки жив у Москві з матір'ю, театрознавицею, яка писала дисертацію про західний театр абсурду. Там він подивився «Соляріс», ще до того, як фільм дійшов до широкого глядача.

Созополь теж із дитинства. Родина зупинялася на базі художників через його вітчима, художника. «З дитинства я вигодуваний Созополем», — сказав Шопов. Созопольські кадри вже показували під час презентації його книги «Наш Созополь». Книгу він видав сам, йому допомагав брат, графік.

У Празі він живе понад чотири десятиліття. Він оператор чеського фільму «Желарі» 2003 року, номінованого на «Оскар» як найкращий іншомовний фільм. Останнім часом частіше працює над телевізійними проєктами й мінісеріалами, серед яких «Až po uši» для HBO. Його останній фільм на плівці вийшов 2016 року. Плівкою сьогодні знімають рідко через високі витрати, але вона його досі приваблює. В одному з недавніх кінопроєктів він використав старі російські анаморфотні об'єктиви, і, на його думку, саме їхні вади роблять картинку особливою.

Шопов — доцент кіно-, телевізійного та фотографічного мистецтва, член Асоціації чеських кінооператорів і Чеської кіно- та телевізійної академії. Він викладав операторську майстерність у FAMU та очолював кафедру операторської майстерності в кіноакадемії FIOFA в Охриді, Північна Македонія.

Показувати свої роботи в Болгарії йому дуже приємно, бо таке трапляється рідко. Зв'язок із країною залишається міцним, хоч він уже десятиліттями живе за кордоном.

Виставку можна побачити до 29 листопада, вхід вільний.