Брудні дні в болгарській народній традиції: звичаї, вірування та демони

Народне повір'я говорить, що „в брудні дні земля на решеті, небо відкрите і рай та пекло зливаються в одне.”

У різних районах Болгарії, Брудні дні – період від Різдва до Водохреща, називаються Некрещені або Глухі дні (Західна Болгарія), Погане, Погані дні та Каракончові дні (Фракія) та ін. Оскільки вони пов'язані з нечистим, післяпологовим періодом Святої Богородиці. На всій болгарській етнічній території цей відрізок часу вважається особливо небезпечним і шкідливим.

Він триває до хрещення Немовляти або до ритуального хрещення води на Йорданівдень (6 січня). Тоді настає новий річний календарний цикл.

Слово “поганець”, звідки походить назва періоду (погані дні), перекладається як „язичник“, „нечестивець“, „безбожник“. „Поганець“ – це також діалектна форма слова „щур“.)

У брудні дні відбувається перехід від старого до нового астрономічного року, від смерті до народження нового сонячного божества або молодого християнського Бога.

Але перш ніж це станеться, на Землю серед людей приходять злі демонічні істоти, які приносять хвороби та смуток.

Найбільш поширене уявлення про появу каракончо. Але разом з ним бродять ще вампіри, перевертні, таласами і самовіли.

Щоб захиститися від них, люди носять у своєму одязі зубчик часнику, на дверях та вікнах своїх будинків ставлять гілочки чорної глоду, а на воротах малюють хрести з дьогтю. Бо, згідно з народним віруванням, демони бояться запаху часнику та дьогтю і бояться колючок глоду. Чорний колір має апотропейн (захисну) силу. Вони також лякаються світла, вогню, молитви, ікони та свяченої води.

У ці дні жодна людина не затримується на вулицях, двері міцно замикаються, свічки залишають горіти.

Ось чому саме в Брудні дні вирушають дружини маскованих парубків та чоловіків, яких називають сурвакари, бабугери, джамали, русалії.

Русалії (чоловіки до 40-річного віку) мають основне завдання лікувати важкохворих. Навколо хворого русалії стають у коло і виконують спеціальний танець, в якому основною діючою особою є балтаджія – вожак русалійської дружини. Якщо дві русалійські чети зустрічаються, між ними починається люта битва. Про ці битви свідчать численні місцевості в Болгарії, що носять назву Русалійські цвинтарі (Р. Попов).

А звичай Сурваки на Новий рік (1 січня), також виконуваний хлопчиками, полягає в ударах близьких сурвакницею – сирої, наповненої життєвими соками кизиловою паличкою, прикрашеною кольоровими вовняними нитками, кукурудзяними пластівцями та монетою на здоров'я. Тут червоний колір в оздобленні діє апотропейно. (Обряд сурвакання насправді замінює відпали з звичайної практики обходи колядників.)

Кизилова сурвакниця або сурвачка робиться шляхом скручування гілочок у півколо і прикрашання різнокольоровими нитками, пряжею або вовною, кукурудзяними пластівцями, синіми сливами, перцем та яблуками.

При сурваканні словесна магія (благословення, що ґрунтується на стародавній вірі в силу слова) супроводжується магією дії (дотиком до кизилу).

Але навіть після сурвакання, до Водохреща залишається ще 6 днів…