Нова книга поетеси Діани Саватевої, заступниці мера Бургаса з питань культури та віросповідань, поки що називається «Примирення з апокаліпсисом». Таку назву Саватева озвучила в Культурному центрі «Морське казино». Там вона розмовляла з поетесою Іною Івановою за програмою 30-х Осінніх літературних свят у Бургасі.

Цей матеріал продовжує нашу попередню публікацію про зустріч у «Морському казино». У ній ми повідомляли, що обидві поетеси читатимуть свої вірші 17 жовтня.

Перший вірш, який прочитала Саватева, має ту саму назву, що й книга. За її словами, назва постала з питання, куди рухається світ. Саватева вважає, що колективна пам'ять допомагає зрозуміти, на якому етапі розвитку цивілізації ми перебуваємо.

Літературна зустріч «Поетичні репліки» мала надзаголовок «Недоторкані світи і світлі апокаліпсиси». Приводом для вечора стала збірка Іванової «Недоторканий світ». Її номінували на Національну літературну премію «Перо» в категорії «Поезія». Іванова — лауреатка Національної премії з поезії імені Христо Фотєва 2024 року за книжку «Речі, про які ми мовчимо».

Поетеси говорили про пам'ять, творчий процес і збірку як цілісний твір. Саватева запитала, як поет вирішує, з якого вірша почати і як розставляє твори в книзі. Іванова порівняла порядок віршів із добором музики для концерту. За її словами, це особистий творчий процес. Автор прокладає шлях, яким читач іде разом із ним. Головне — задум, що поєднує твори в одну розповідь. «У книжці завжди є хребет», — сказала Іванова.

Кожен із трьох циклів збірки «Недоторканий світ» Саватева пов'язала зі смисловою парою. «Невидимі поклонники» — про «чистоту й відданість». «Потенційні краєвиди» — про «усамітнення й споглядання». «Те, що ми втратили» — про «минуле й жертву».

На думку Саватевої, збірка має нести цілісне послання, а кожен вірш — діяти й сам по собі. На презентаціях вона запрошує публіку відкрити книгу на випадковій сторінці й сприйняти вірш як особисте послання. Їй близька фігура оксиморона — через протиставлення і гармонію, яка з нього виникає.

Іванова вважає, що пам'ять дуже важлива для поезії Саватевої, а метафоричність — її частина. Саватева розповіла про триптих Георгі Божилова — Слона, який бачила в художній галереї у Варні. Вона сприймає його як образ уривчастої людської пам'яті. «Ми не пам'ятаємо своє життя як фільм, а збираємо й розбираємо окремі шматки пережитого», — сказала вона.

На зустрічі згадали Аксинію Михайлову, загальну редакторку частини книжок обох поетес, та її французьку премію з поезії імені Гійома Аполлінера. Саватева сказала, що погляд редактора — це своєрідне «криве, а іноді й прямше» дзеркало написаного. Іванова назвала Михайлову суворою, послідовною і справедливою.

Іванова вважає, що премії допомагають книжкам дійти до читачів серед багатьох нових назв. Саватева закликала молодь читати сучасну болгарську літературу.

У розмові зринули море, гори й вітер. Іванова назвала вітер своєю стихією, бо він долає географічні межі. Мелтемі є в поезії обох. Для Іванової це «сильний вітер, що перетворює», а для Саватевої — «уособлення процесів у житті, які виводять нас зі знайомого й відводять в інше місце».

Артистичне читання виконали студентки філій НАТФІЗ імені Крастьо Сарафова та Театрального коледжу «Любен Гройс» у Бургасі. Музику грали учні Національної школи музичного й танцювального мистецтва імені проф. Панчо Владигерова. Наприкінці слухачі прочитали вірші Іни Іванової.