Черговий політичний виклик струшує болгарське правосуддя нестандартним казусом, який викликає серйозний суспільний інтерес. Справа проти варненського мера Благоміра Коцева набуває винятково нетипового характеру, що визначається політичним аналітиком Раданом Кіневим як "беззмістовне обвинувачення".
Ключова проблема криється в невизначеності свідчень. Основний свідок Іванов офіційно відкликає свої первісні твердження, заявляючи, що вони були надані під тиском слідчих співробітників. Цей несподіваний поворот ставить під сумнів усю процесуальну конструкцію.
Комісія з відсотків корупції (КВК) продовжує розслідування нестандартними методами, які самі по собі викликають запитання. За неофіційними даними, під час обшуку в будинку Коцева агенти провели винятково ретельне дослідження, включаючи дитячі підгузки, у пошуках можливих доказів.
Міжнародний аспект справи додатково її ускладнює. Присутність німецької посланниці на громадянських протестах викликала гостру дипломатичну реакцію з боку болгарського Міністерства закордонних справ. Відомство міністра закордонних справ Георга Георгієва опублікувало офіційну позицію, яка попереджає іноземних дипломатів дотримуватися певних протокольних норм.
Парадокс ситуації підкреслюється тим фактом, що окрім відкликаного свідка Іванова, існує й інший ключовий свідок - пані Пламенка. Її свідчення стають центром медійного та політичного інтересу, надихаючи навіть журналіста Іво Балева написати сатиричну пісню.
Аналітики бачать у цій справі симптом більш глибоких проблем у судовій системі. Метафоричне визначення "справа на повітряній подушці" входить у публічний простір як красномовне вираження правової невизначеності та політичних впливів.
Паралелі з більш ранніми публіцистичними розробками, такими як книга Любена Дилова "Сидячи в повітрі", додатково підкреслюють іронію та абсурдність того, що відбувається. Справа набуває майже символічного характеру сучасного політичного фарсу.
Кінцевий результат залишається невизначеним. Чи буде обвинувачення матеріалізоване або залишиться "у повітрі", належить з'ясувати. Одне очевидно - справа Коцева вже є частиною сучасного болгарського політичного фольклору.