На сході України військові проходять інтенсивні тренування проти головної загрози фронту — дронів. Це називають «дроноцидом»: вправи, що допомагають навчитись захищатися від безпілотників, які, за словами ЗСУ, завдають найбільших втрат на полі бою.
Якщо Дональду Трампу не вдасться переконати Володимира Путіна погодитися на перемир'я під час зустрічі в Алясці, ці тренування можуть стати вирішальними для порятунку життя на фронті. Захист не надто складний — головна зброя проти дронів це рушниця. Бійці практикують стрільбу по швидких цілях — стоячи та рухаючись. Інструктор Ігор каже: "Рушниця зараз — найефективніше засіб проти дрона на близькій відстані".
Ігор воює з 2014 року — відтоді як Росія анексувала Крим і увійшла до Донбасу. Позивний — «Ніж». Він також навчає рукопашному бою. За ці десять років Ігор не приймає ідеї «обміну територіями»: "Ні я, ні мої побратими не готові до цього. Ми будемо боротися, доки не звільнимо свої землі".
Незважаючи на рішучість, частина підрозділів змушена воювати неповним складом, а мобілізацію деякі бійці вважають «провальною». Олексій, один із учасників тренувань, вже втратив батька й друзів: "Війна має колись завершитися", — каже він. Але проти ідеї поступитися територіями Росії: "Я не підтримую таке рішення".
Військові зазначають: Росія теж зазнає серйозних втрат — до 1000 загиблих і поранених щодня, а її ресурси поступово вичерпуються. Міста і села України потерпають від ракетних і дронових атак: лише минулого місяця російські сили запустили понад 6 000 дронів, тоді як рік тому — трохи більше 400.
У Києві та інших містах прагнуть припинення війни. Мешканець Олександр порівнює це з казино: "Чим більше граєш, тим більше втрачаєш". Володар скептично оцінює переговори Трампа і Путіна: "Ймовірно, доведеться поступитися ще землями, щоб був мир. У нас не вистачає людей — всі хлопці або на небі, або в лікарні".
Президент Зеленський неодноразово висловлював невдоволення, що Україна не брала участь у цих переговорах. Він наголошує: "Я не можу здати українську землю — це не моя власність". Проте опитування показують: дедалі більше українців готові пожертвувати територіями заради миру.
На околицях столиці у тимчасових будинках живуть понад 500 біженців — здебільшого літні люди та діти, чиї рідні міста тепер окуповані. "Я не вірю, що побачу могилу мами знову", — каже 78-річний Геннадій. Студентка Валерія підсумовує: "Дуже хочу, щоб переговори в Алясці щось змінили, але сподіваюся мало."
78-річна Валентина рішуча: "Це наша земля, і за неї гинуть люди. Як її можна віддати?" В Алясці президенти будуть вирішувати майбутнє України без її участі. Україна втрачає позиції, але її ще не переможено — тому нав'язати їй неприйнятний мир ніхто не має права.