Дипломатична зустріч між європейським комісаром Урсулою фон дер Ляйен і президентом США Дональдом Трампом відзначила чергову спробу досягнення торговельної угоди, яка, однак, виявляється набагато складнішою, ніж здається на перший погляд.
Офіційно оголошена угода передбачає введення 15-відсоткових мит на більшу частину європейського експорту до Сполучених Штатів, що становить значне полегшення порівняно з первісно загрожуваними 30-відсотковими тарифами. Незважаючи на це, європейські лідери зустрічають новину з обережністю і деяким розчаруванням.
Німецький міністр фінансів Ларс Клінгбайль відверто визнається: "Я хотів би іншого результату, але все ж добре, що у нас є угода, яка запобігає подальшій ескалації".
Ключовий момент у переговорах - суттєві відмінності між американською та європейською версіями угоди. Поки Вашингтон стверджує, що ЄС "купить" енергетичні продукти за 750 мільярдів доларів, європейська сторона використовує обережнішу формулювання, що "має намір" це зробити.
Найбільш порушеними новими торговельними умовами будуть держави як Німеччина, Ірландія та Італія. Для німецької автомобільної індустрії, яка експортує продукцію на 34 мільярди євро до США, нові мита будуть означати значні додаткові витрати.
Ірландія, яка серйозно покладається на фармацевтичний експорт до США вартістю 50 мільярдів доларів на рік, приймає угоду з застереженнями. Представники ірландського уряду коментують лаконічно: "Така ситуація, продовжуємо рухатися вперед".
Італійські економічні аналітики прогнозують, що нові торговельні обмеження можуть викликати скорочення валового внутрішнього продукту на 0.2 відсотка. Представники сільськогосподарських союзів визначають угоду більше як "здачу", ніж як рівноправну угоду.
Експерти з Центру європейських політичних досліджень підкреслюють, що подібні торговельні домовленості зазвичай займають від 18 до 24 місяців переговорів. Справжня угода розглядається більше як первісна рамка, ніж як остаточний документ.
Президент Франції Еммануель Макрон категоричний: "Це не кінець переговорів, а лише перший крок у тривалому процесі". Він наполягає, щоб Європа зайняла більш тверду позицію в майбутніх торговельних відносинах.
Серед найбільш спірних моментів залишаються мита на сталь і алюміній, які, на думку американської сторони, збережуться на рівні 50 відсотків, тоді як європейці наполягають на їх поступовому зниженні.
Ключовий момент - також відсутність ясності навколо військових поставок. США стверджують, що ЄС погодився купити значні кількості оборонної техніки, але в європейських документах немає підтвердження цього.
Аналітики попереджають, що спроби компенсувати втрати через європейські субсидії означали б де-факто перемогу американської торговельної політики, і в кінцевому підсумку європейські платники податків понесуть тягар нових мит.
Незважаючи на офіційну комунікацію, за лаштунками тривають інтенсивні переговори. Торговельний представник Європейської комісії Олоф Гіль підкреслює, що передбачається додаткове уточнення багатьох деталей.
На закінчення, нова торговельна угода між США та ЄС залишається більш ніж невизначеною - з безліччю нез'ясованих параметрів, потенційними економічними ризиками і необхідністю додаткових переговорів.