Срібний амулет з іменем Христа знайшли в могилі підлітка в некрополі римської колонії Деултум біля села Дебелт, між Бургасом і Средцем. Це найдавніша згадка про Христа на болгарських землях. Амулет датують другою половиною II або початком III століття нашої ери.
Це також перша поява знака хреста в Болгарії та найдавніший археологічний доказ того, що тут жили християни.
Амулет — прямокутний листочок із тонкої срібної фольги. Літери на ньому видряпали гострим інструментом. Листочок скрутили в трубочку й поклали в чохол із тканини або шкіри. Його носили на шиї як підвіску або ховали під одягом. Археологи знайшли амулет збоку від черепа. Вони вважають, що його, імовірно, поклали туди під час поховання.
Спершу було видно лише частини кількох літер. Увесь текст прочитали після того, як листочок обережно розгорнули. Напис зроблено давньогрецькою мовою: «Гавриїл, Михаїл, Охоронець — Христос». Імена записані по рядках, але для Христа місця не вистачило, тому останню літеру дописали під ним.
В єврейських, християнських і язичницьких магічних текстах часто закликають архангелів. Зазвичай їх чотири, іноді більше. На амулеті з Деултума їх лише двоє — Гавриїл і Михаїл. Разом з «Охоронцем» і Христом знову виходить чотири імена. Обидва архангели відомі з Нового Завіту. В Євангелії від Луки Гавриїл сповіщає про народження Івана Хрестителя та Ісуса. За Посланням Юди та Одкровенням Івана Михаїл — перший воїн проти Диявола.
Слово «Охоронець» (ΦΥΛΑΞ) стосується Христа, але вказує й на призначення амулета: оберігати того, хто його носить. Літеру Х в імені Христа повернули на 45 градусів, і вийшов хрест. Такий хрест трапляється в деяких дуже ранніх християнських написах. За словами археологів, хрест і вибір саме цих двох архангелів однозначно показують, що амулет належав християнській громаді.
Датування археологи вважають надійним, бо воно спирається на кілька незалежних ознак. Деякі літери мають форму, характерну лише для II і початку III століття. Найпізніша можлива дата — перша чверть III століття, бо після цього некрополем не користувалися. Голова небіжчика повернута не на захід, як у пізніших християн. Особливості тексту відповідають часові, коли християнство було зовсім молодою релігією. Ранню дату підтверджує й написання +ΡЄICTOC, де ЄI стоїть замість I. У могилі немає інших речей. Це відповідає правилу ранніх християн не класти дарів до померлих.
Ранні християни не показували свою віру в публічних написах. Вони малювали птахів, риб або вживали невинні слова на кшталт «Бог» і «Господь». Такими словами язичники теж називали своїх богів. Досі єдиним раннім прикладом згадки про Сина Божого в Болгарії був надгробний напис із Пловдива (Філіппополя) першої чверті III століття. У ньому ім’я Ісус передано шифром 888, імовірно відомим лише християнам. На прихованому амулеті з Деултума ім’я Христос написане відкрито, без кодів.
Про ранню історію християнства на болгарських землях відомо мало. Багато свідчень із християнської літератури про апостольські часи та місцевих мучеників — легендарні або містять анахронізми. Їх створили після того, як християнство стало офіційним, щоб довести давнє коріння місцевих громад. Наприклад, свята Севастіана постає ученицею апостола Павла, яка загинула за імператора Доміціана (81–96 роки). Проте її пов’язують із Марціанополем, нинішньою Девнею, заснованою лише в II столітті.
Найдавніша надійна письмова згадка про християн у Болгарії стосується єпископа Деултума. Вона датується кінцем II століття, приблизно часом амулета. За «Церковною історією» Євсевія Кесарійського, антіохійський патріарх Серапіон виступив проти монтаністської єресі, що з’явилася кількома десятиліттями раніше. Його лист проти неї, з початку 90-х років II століття, дійшов до церков Малої Азії та Чорноморського узбережжя. Щоб надати листові ваги, Серапіон попросив інших церковних очільників підписати його. Серед них був «єпископ Дебелта, римської колонії у Фракії». Раніше він виступав проти монтанізму разом із Сотасом з Анхіало, нинішнього Поморія, імовірно тамтешнім єпископом. Перший єпископ Деултума, можливо, почав службу ще в 70-х роках II століття.
Тому знахідка не стала несподіванкою для археологів. Деултум — перше поселення на болгарських землях, де достеменно засвідчені християнська громада та єпископ. Суперечка між християнськими течіями в місті в останній чверті II століття доводить, що громада була великою й розвиненою. Археологічних даних про розквіт християнства тут чимало.
У виданнях єпископа записано як Елія Публія Юлія. У рукописах і в давніх сирійських та латинських перекладах трапляються варіанти: Аврелій замість Елія та Юліан замість Юлія. Ці три імені показують, що як мешканець колонії він був римським громадянином. Імовірно, він походив від ветерана, який отримав громадянство й оселився в Деултумі за імператора Адріана, чиє повне ім’я — Публій Елій Адріан. Імена наступних єпископів міста невідомі. А про двох єпископів Деултума, які брали участь у церковних соборах, є відомості з V століття.