Sofia Economic Forum VI приходить у момент, коли Болгарія вже є частиною єврозони, і на неї неминуче дивляться не лише як на «ринок наздоганяючого розвитку», а й як на елемент стратегічного хребта Південно-Східної Європи. Форум, організований Delphi Economic Forum, задуманий як платформа високого рівня для діалогу між політиками, корпораціями та експертами – з амбіцією визначити бар'єри на шляху до зростання та окреслити довгострокові рішення для конкурентоспроможних і інклюзивних економік у регіоні.
Єврозона як нова рамка дебатів
Цьогорічне видання було оголошено ще в листопаді як «надзвичайно важливе», саме тому, що співпадає з офіційним приєднанням Болгарії до єврозони 1 січня 2026 року. Це автоматично змінює тон дискусій: питання вже не «коли ми увійдемо», а як ми будемо використовувати членство – щоб прискорити реформи або приховати їх відсутність.
За інформацією БТА, акценти включають розвиток економіки, інфраструктури та енергетичного сектору в Південно-Східній Європі, з особливим фокусом на «зміцнення економічної та енергетичної позиції Болгарії в регіоні після приєднання до єврозони». Це ставить Софію в нову роль – не просто національного, а регіонального центру діалогу для зростання, сполучення та безпеки.
Енергетичний перехід: газ, ВДЕ та нові мережі
Одна з найчутливіших тем форуму – енергетичний перехід. Офіційна інформація підкреслює, що обговорюватиметься «енергетична трансформація через інвестиції в природний газ та інфраструктуру для відновлюваної енергії, а також модернізація передавальних мереж для покращення регіонального сполучення». Це безпосередньо пов'язано з баченням ЄС щодо Зеленого переходу, але й з конкретними болгарськими амбіціями залишитися ключовим транзитним коридором для газу та електроенергії.
Службовий прем'єр Росен Желязков вже окреслив перед міжнародними партнерами пріоритети: участь у будівництві нових ядерних потужностей у Козлодуї з технологією AP1000, розширення газового сполучення та перетворення країни на «регіональний енергетичний хаб». У цьому контексті дебати про роль газу як перехідного палива та прискорені інвестиції у ВДЕ не є абстрактними – це питання того, чи Болгарія капіталізує своє географічне положення, чи знову залишиться наздоганяючою.
Інфраструктура та регіональне сполучення
Форум ставить серйозний акцент і на інфраструктуру – транспортну, цифрову та енергетичну. Офіційні теми включають «регіональне сполучення та інфраструктуру, енергетичну безпеку та інвестиції в сучасні мережі». Тут ставка ясна: без сучасних коридорів – від TEN-T мережі до міжсистемних електропроводів – Південно-Східна Європа залишається периферією, незалежно від формальних членств.
Болгарія роками вказується Європейською комісією як ключовий елемент регіональної енергетичної та транспортної карти – від газових зв'язків у рамках ініціативи CESEC до планів «Балканського газового хабу» та завершення сполучення із Західними Балканами. Софійський форум дає можливість країні показати, чи готова вона перейти від риторики до реальних, довгострокових проектів.
Економіка, інвестиції та туризм
Окрім інфраструктури та енергетики, програма передбачає і панелі для ролі прямих іноземних інвестицій та туризму як «ключових стовпів сталого регіонального розвитку». На тлі приєднання до єврозони це особливо важливо: спільна валюта зменшує валютний ризик і повинна зробити Болгарію більш привабливою для інвесторів в індустрії, послуги та високі технології.
Участь таких фігур, як колишній президент Росен Плевнелієв, колишні міністри транспорту та енергетики та фінансові експерти показує, що буде шукатися зв'язок між макрорамкою (євро, бюджет, регуляції) та конкретними секторами – від логістики до зеленого туризму. Проєвропейська лінія ясна: Болгарія має шанс позиціонуватися як передбачуваний та інтегрований ринок у серці регіону.
Висновок: форум як лакмус для регіональної ролі Болгарії
Sofia Economic Forum VI – це більше, ніж чергова конференція – він є лакмусом для того, чи Болгарія усвідомлює своє нове місце в європейській архітектурі після введення євро. Теми енергетичної безпеки, зеленої трансформації та інфраструктурного сполучення показують, що фокус зміщується з внутрішньополітичного порядку денного до регіональної відповідальності.
Справжнє питання, однак, залишається: чи вдасться країні перетворити ці дискусії на послідовні політики та реалізовані проекти – чи ризикує вона залишитися господарем пишномовних промов, поки інші держави в Південно-Східній Європі займають лідируючі позиції? Відповідь на це визначить, чи «єврова» Болгарія буде периферією чи двигуном регіону.