Дерево шафи давно зітліло, але вулканічний попіл, який засипав її у 79 році, затвердів навколо неї та зберіг її форму. Так у будинку на вулиці Дель Аббонданца в Помпеях археологи «прочитали» не лише речі, а й саму шафу. Усередині вони знайшли дитяче намисто з амулетами, 38 бронзових монет і свинцеві гирьки.
Будинок позначений як IX 11, 7. Його часто називають Будинком Корнелія Максима. Фасад розкопали ще 1912 року, а кімнати за ним дослідили лише тепер, під час реставрації сусіднього комплексу Insula dei Casti Amanti.
Як попіл зберіг форму шафи
Принцип той самий, що й у гіпсових зліпків жертв, які Джузеппе Фіорелі робив у 1860-х роках. Тонкий попіл осідає навколо шафи й твердне. Дерево гниє та залишає тривимірну порожнину. Речі дістають із нашарувань, що накопичилися, коли дерево розпадалося.
За одним із джерел, шафа кутова, з двох секцій, кожна завдовжки приблизно два метри. Вона стоїть у південно-східному куті кімнати. Стінки зроблені з рейок, що заходять одна на одну, на основі з товстих дощок. Дві залізні стійки й дві залізні скоби кріпили її до підлоги. Стеля обвалилася під час виверження, але понад половину висоти збереглася.
Що лежало всередині
Найбільше впадає в око намисто щонайменше з 24 мініатюрних амулетів. Їх зробили з фаянсу, кістки, скляної пасти та гірського кришталю. Кожен амулет має отвір, щоб його можна було нанизати. На них зображені боги Бес і Меркурій, руки, ступні, соснові шишки та грона винограду. Римляни називали такі прикраси crepundia. Їх вішали на дітей для захисту, а за брязкотом дорослі розуміли, де дитина. Багато хто зберігав їх і після того, як виростав. Цей комплект лежав у полотняному мішечку в шафі.
Монет було 38, усі бронзові. Їх тримали в маленькому плетеному кошику з рослинних волокон, від якого вціліли лише уламки. Свинцеві гирьки лежали в маленькій дерев'яній скриньці, від якої залишилися тільки сліди. За одним із джерел, гирьок вісім, шість із них із залізними ручками. В адміністрації парку пов'язують їх із торгівлею. У шафі також були пінцети, скляний флакончик для парфумів або мазі, кадильниця, бронзова лампа та посуд із бронзи, скла й кераміки.
В амфорі на піднятій полиці знайшли кістки двох маленьких мишей, разом 117 фрагментів. У тій самій кімнаті є розписи четвертого стилю. Їх приписують майстерні з вулиці ді Кастрічо, і вони свідчать про досить добрий рівень життя. Проте в будинку йшов ремонт, коли почалося виверження.
Хто тут жив, ніхто не знає
Директор парку Габріеле Цухтрігель категоричний щодо мешканців: «Ми не можемо напевно відновити особу того, хто жив у цьому будинку». Ім'я Корнелій Максим походить із написів на фасаді, які вже не читаються.
У парку припускають, що господарі втекли й не повернулися, загинули під час виверження або померли пізніше, а забрати речі не було кому. Монети й амулети, що залишилися в шафі, за словами археологів, показують: людям не вистачило часу взяти цінне. За одним із джерел, у парку вважають, що речі вказують на повсякденне життя жінки. Але хто саме вона була, невідомо. Цухтрігель додав, що такі дрібні речі «повертають людський вимір минулому».
Знахідку описано в публікації Трапані в «E-Journal degli Scavi di Pompei», том 11, 2026 рік, під назвою «Розкопки доміусу в інсулі IX 11: виявлення шафи для предметів із crepundia».