У хвилюючій політичній церемонії в старій болгарській столиці Велико-Тирново депутати визначають майбутнє молодої держави після визволення. Вибір іноземного монарха був стратегічним кроком для консолідації національної державності.
Фердинанд, молодий австрійський принц, був обраний після складних дипломатичних переговорів і внутрішньополітичних консультацій. Його сходження на престол відбувається після драматичного перевороту проти попереднього правителя Олександра Баттенберга, який був зміщений через міжнародний тиск.
Політичні кола очікували, що новий монарх забезпечить стабільність і міжнародне визнання для Болгарії. Фердинанд зумів виправдати ці очікування, пізніше оголосивши незалежність країни і прийнявши царський титул.
Цей ключовий момент був поворотною точкою в новій болгарській історії, який заклав основи монархічної династії, що проіснувала до середини 20-го століття. Вибір Фердинанда означав більше, ніж політичну зміну - він символізував національне самовизначення.