Російська влада повідомила про нову атаку дронів на південну промислову зону Волгограда в ніч проти 13 листопада. Там спалахнули пожежі. За даними росіян, загинули четверо працівників місцевих підприємств, ще двоє людей лежать у лікарні. Росія веде повномасштабну війну проти України з лютого 2022 року, її удари вбивають цивільних в українських містах.
Поруч розташований НПЗ «ЛУКОЙЛ-Волгограднафтопереробка». Офіційного підтвердження, що вдарили саме по ньому, немає. На відео з моніторингових ресурсів видно велику пожежу. Її пов'язують із територією заводу. НПЗ знову опинився в списку об'єктів, які, ймовірно, уражено.
Завод — основний актив «ЛУКОЙЛу». Це найбільший виробник пального в Південному федеральному окрузі Росії. Він переробляє близько 14 млн тонн нафти на рік. Це приблизно 280 тис. барелів на добу і близько 5% російської переробки.
За даними галузевого видання, на заводі є первинна переробка, гідрокрекінг, уповільнене коксування, каталітичний риформінг та ізомеризація бензинових фракцій. Він випускає понад 60 видів продукції, зокрема автомобільний бензин, дизельне пальне, скраплені гази, нафтовий кокс, бітум і базові оливи.
З кінця жовтня Україна, яка захищається від повномасштабного російського вторгнення, що почалося в лютому 2022 року, посилила далекобійні удари по російському нафтовому сектору. Вона б'є по НПЗ, нафтоперекачувальних станціях, сховищах, терміналах і логістичних вузлах. Також удари припадають на великі промислові центри в глибині Росії.
10 листопада два джерела в нафтовій галузі оцінили, що після відновлення кампанії потужності з переробки нафти в Росії впали приблизно на 30%. За тиждень робота 9 із 35 найбільших російських НПЗ була порушена або там сталися аварії.
НПЗ, які постраждали з кінця жовтня, мають загальну паспортну потужність близько 300 тис. тонн на добу. Але це не означає, що стільки втрачають щодня. Загальна потужність первинної переробки в Росії — близько 930 тис. тонн на добу. Наприкінці жовтня реально переробляли близько 700 тис. тонн. За іншою оцінкою джерел у галузі, реальне падіння може сягати 200 тис. тонн на добу.
Дизельне та авіаційне пальне потрібні російській армії для військового транспорту, бронетехніки, постачання й авіації. Якщо зупиняється один НПЗ, армія не лишається без пального. У Росії є запаси, інші НПЗ і трубопроводи, тож вона може перерозподіляти пальне. Проте кожна зупинка навантажує решту системи. Скільки пального армія не отримала через удари, з відкритих даних визначити неможливо.
Нестачу можна покривати кількома способами, і кожен коштує грошей. Пальне можна возити з інших регіонів, але для цього потрібно більше транспорту. Запаси не безмежні. Інші НПЗ можуть працювати з більшим навантаженням лише до технічної межі. А обмеження експорту означає менше валютної виручки.
Повторні удари мають накопичувальний ефект. Ремонт НПЗ залежить від імпортних деталей, електроніки та систем керування. Через санкції він триває довше й коштує дорожче. Навіть коли один завод відновлять, уся система не повертається до попереднього стану одразу.
У довгостроковій перспективі це означає вищі витрати на перевезення і більше навантаження на залізниці та дороги. Також складніше постачати пальне у віддалені регіони та військовим угрупованням.
9 листопада стало відомо, що нестача пального повернулася щонайменше в 6 російських регіонів. У Карелії частина заправок «Роснафти» продає до 30 літрів бензину й до 50 літрів дизельного пального на одну покупку. Там тимчасово обмежили продаж у каністри. За словами місцевої влади, обмеження є також у Бурятії, Забайкальському краї, Нижегородській, Архангельській та Пензенській областях, а ще в Красноярському краї.