Надія Петрова: Пейзажна поезія між абстракцією та геометрією

01.08.2025 | Культура

Бургаська галерея "Петко Задгорски" представляє інноваційну виставку художниці Наді Петрової, яка переосмислює пейзажний жанр через мінімалістичний і конструктивний підхід.

Снимка от Jim Condron, Wikimedia Commons, под CC BY 4.0

Сучасне мистецтво знаходить своє нове втілення в експозиції "Пейзажна поезія" Наді Петрової, відкритій у престижній бургаській галереї "Петко Задгорски". Роботи, створені за останні два роки, демонструють вражаючу трансформацію в естетичному баченні автора.

Художниця розкриває два паралельних творчих напрямки – прагнення до максимальної простоти форми і водночас конструктивний підхід до образотворчого мистецтва. „Я намагаюся узагальнити форму, не вкладаючи забагато оповідності", – ділиться Петрова в ексклюзивному інтерв'ю.

Її філософія виражається у вільній інтерпретації візуальних елементів. Дерево, будинок або довільна геометрична форма перетворюються на композиційний інструмент, підпорядкований цілісній художній ідеї. Цей підхід розкриває унікальний баланс між абстракцією та конкретністю.

Колір займає центральне місце в творчому процесі Петрової. Вона визначає його як „винятково особистий простір", в якому експериментує з різними колірними гамами – від холодних нюансів через теплі акценти до чорно-білих контрастів.

Особливо цікавий її підхід до морської тематики. Замість реалістичного зображення, художниця шукає стилізовану форму, яка натякає на морський простір, не домінуючи над ним. „Море має бути суттєвою частиною композиції, але не її центром", – пояснює вона.

В експозиції вражають полотна, що демонструють майстерне володіння мінімалістською мовою. Картини з човнами, пейзажі з морським тлом і геометричні композиції розкривають внутрішній світ творця.

Петрова визначає свій метод як „процесну роботу", при якій інтуїція і професійна техніка переплітаються. Її „Пейзажна поезія" пропонує глядачеві переосмислити традиційне сприйняття простору і форми.

Виставка в галереї "Петко Задгорски" продовжує бути доказом динамічного розвитку сучасного болгарського образотворчого мистецтва, де кожен творець шукає свій унікальний голос.