Григоріанський календар було введено в ужиток 4 жовтня 1582 року. Це сталося відповідно до булли від 24 лютого 1582 року, виданої папою Григорієм XIII. Цей календар є значною корекцією давньоримського Юліанського календаря.
Основною причиною цієї зміни була необхідність точніше врахувати тривалість тропічного року. У Юліанському календарі прийнято, що час між двома послідовними весняними рівноденнями становить 365,25 днів. Щоб компенсувати дробову частину, в Юліанському календарі кожен четвертий рік є високосним, що містить один день більше.
Григоріанський календар вводить додаткові уточнення. Роки, кратні 100, не є високосними, за винятком тих, які кратні 400. Це означає, що кожні чотири століття пропускаються три високосні роки, наприклад, 1700, 1800 і 1900 рік. В результаті цих корекцій, середня тривалість року в Григоріанському календарі становить 365,2425 днів. Це значення значно ближче до тривалості тропічного року. Як приклад, час між весняними рівноденнями у 2000 році становить 365,242374 дня.
Застосування Григоріанського календаря в різних країнах відбувалося поступово і поширилося протягом майже трьох з половиною століть. У нашій країні цей календар було введено законом, ухваленим Народними зборами 14 березня 1916 року. Перехід до обліку часу виключно за новим стилем розпочався 1 квітня 1916 року за юліанським календарем, що відповідає 14 квітня за григоріанським календарем. Ця зміна була викликана участю Болгарії у Першій світовій війні, одній з найбільш кривавих і трагічних подій в історії Європи.